• Подія

Повернення Василя Вишиваного

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора і з відкритих джерел.

Василь Вишиваний.

Сцена з оперної вистави.

На сцені Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка відбулась прем’єра опери «Вишиваний. Король України» — першої за часи незалежності, створеної на історичному матеріалі національно-визвольних змагань. Написала музику відома українська композиторка Алла Загайкевич, автор лібрето (тексту) — Сергій Жадан.

В ОСНОВУ опери покладена історія ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурґа-Лотаринзького, відомого в Україні як Василь Вишиваний, — військового діяча, дипломата, політика часів УНР. Він слугує прикладом того, як бути справжнім українцем, не маючи жодної краплі української крові. Василь не відрікся від своїх переконань навіть тоді, коли радянська контррозвідка «Смерш» заарештувала його у Відні, звинувативши у підтриманні зв’язків з ОУН. У Лук’янівській в’язниці його допитували російською, а він відповідав українською. 1948 року за ґратами, в тюремному шпиталі, полковник помер від туберкульозу. Де його могила, не відомо.

Народився Вільгельм Габсбурґ 1895 року в Хорватії, що, як і Західна Україна, входила тоді до Австро-Угорської імперії. Українську мову вперше почув у 12-літньому віці, коли замешкав у місті Живець, що в Західній Галичині. У своїх мемуарах згадує, що поляки говорили про українців як про розбишак, бандитів, опришків. Хлопець свято вірив в існування такого «племені» і хотів їх побачити. Потайки від родини вирушив у мандри Галичиною, заїхав у гори і деякий час жив в оселі заможного гуцула Дмитра Шекерика-Дониківа, син якого Петро був відомим гуцульським політично-громадським діячем, етнографом. Причому господар навіть не здогадувався, що приймає у себе не просто молодого хлопця, а одного з нащадків монаршої династії. Він показав йому побут і життя гуцулів. Ця подорож докорінно змінила ставлення Вільгельма до українців. За його словами, він повернувся в Живець іншою людиною.

1915 року молодик закінчив військову академію і, ставши лейтенантом австро-угорської армії, отримав призначення до 13-го уланського полку, більшість воїнів якого були українцями. Саме від останніх за любов до українських сорочок він отримав прізвисько Вишиваний та «український варіант» імені Вільгельм — Василь.

Вільгельму-Василеві від народження, як члену дому Габсбурґів, було гарантоване місце в сенаті, що означало звільнення від служби в діючій армії. Однак, коли почалася Перша світова війна, він на чолі легіону Українських січових стрільців, який був сформований в австро-угорській армії, пішов на фронт. Розмовляв українською, під одностроєм носив вишиванку, подаровану одним із бійців. «Моя сотня, — писав командувач, — зложена тільки з українців, мала національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо тоді кожного українця уважали політично підозрілим. Старшини в сотні були самі німці. Страх українців перед переслідуванням доходив до того, що деякі признавалися до польської народности. За це я лаяв страшенно і казав їм, що коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть це сміло робити… Я взагалі уважаю українців найкращими жовнірами». Пізніше, коли Василь став полковником Січових стрільців, він присвятив бойовим побратимам збірку «Минають дні...» з 23 віршів із епіграфом «Борцям, що впали за волю України».

Радянська влада повністю стерла ім’я Василя Вишиваного зі сторінок української історії. У вітчизняний інформаційний простір австрійський ерцгерцог з українським єством повернувся спершу завдяки захопливій і ґрунтовній книзі Тімоті Снайдера «Червоний князь». Втім, життя цієї непересічної людини все ще потребує ґрунтовного наукового дослідження, адже довкола його особистості переплелося стільки фактів, домислів, історичної кон’юнктури… Поки що ж естафету повернення продовжує проєкт «Вишиваний. Король України». Однак, хоч опера й побудована на історичному матеріалі, це, швидше, образне подання думок, переживань її головного героя, аніж слідування за документальною правдою. Це дійство — як мозаїка з епізодів із життя Вільгельма Габсбурґа — Василя Вишиваного, а ще нагадування про сучасні проблеми на історичному тлі. До речі, актори не співають, а речитативом промовляють текст, що відрізняє сучасну виставу від класичної.

Проєкт реалізований не державним коштом, а за приватної підтримки: свого часу керівники театру звернулися до Почесного консула Республіки Австрія в Харкові Всеволода Кожемяка з пропозицією сприяти створенню сучасної української опери. А він запропонував присвятити її історії Вільгельма Габсбурґа — Василя Вишиваного, чиє життя є своєрідним містком між українською та австрійською, центральноєвропейською історією. Свої привітання напередодні прем’єри авторам і втілювачам проєкту надіслав нинішній глава дому Габсбурґів, внучатий племінник Вільгельма Карла фон Габсбурґа.