Стоденний рубіж земельної реформи

Олена КОЩЕНКО.

Минуло сто днів од моменту відкриття в Україні ринку землі сільськогосподарського призначення: її можна продавати і купувати. Час підбити перші підсумки цієї реформи. Головне запитання: чи створила влада перед-умови, для того щоб захистити інтереси основи національної економіки — середнього класу на селі, яким є фермерство? Відповідь радше негативна.

_{Законодавче підґрунтя}

У НІЧ із 30-го на 31 березня 2020-го парламентарі проголосували за закон про обіг сільськогосподарських земель, який став останньою умовою скасування мораторію на їх продаж.

Документ, який підтримали 259 народних депутатів, набув чинності 1 липня нинішнього року. Згідно з ним, на першому етапі реформи купувати та продавати наділи можуть лише громадяни країни як фізичні особи. Але один українець має право мати у власності не більше ніж сто гектарів. Утім, тут не враховується та земля, якою громадянин володів до набуття законом чинності. З 1 січня 2024 року купувати сільськогосподарську землю набудуть права і юридичні особи. Але при цьому серед кінцевих власників мають бути тільки громадяни України, українські територіальні громади або держава. Тоді ж збільшується і частка землі, яку може мати у власності одна людина або кінцевий бенефіціар юрособи: до 10 тисяч гектарів. Закон про ринок землі забороняє купувати землю іноземцям. Питання її продажу особам без українського громадянства та іноземцям вирішуватиметься тільки на загальнонаціональному референдумі.

Ухвалі цього закону передували численні й тривалі народні протести. Адже більшість співвітчизників не підтримує ринку землі. Принаймні вважають його не на часі в підточуваній тотальними злиднями Україні.

Також законодавчим підґрунтям цієї реформи стали передача земель у комунальну власність об’єднаних територіальних громад та оприлюднення інформації про межі земельних ділянок Держгеокадастром.

Зрештою у рамках реформи постановою Кабінету Міністрів №1013 від 22 вересня 2021 року було запроваджено електронні аукціони з продажу землі на базі системи «Прозорро. Продажі». Перші ділянки на продаж через такі торги вже виставили Львівська, Мукачівська та Берегівська міські ради.

_{Київщина — у лідерах}

ЗА ДАНИМИ Мінагрополітики, від часу набуття чинності закону про продаж землі й по 9 жовтня поточного року включно в Україні було відчужено 28 288 земельних ділянок загальною площею 70,57 тисячі гектарів. Середня площа проданої ділянки — 3,56 гектара. За результатами реалізації реформи лідером є Київщина, де за перші сто днів уклали 2204 угоди купівлі-продажу землі загальною площею майже 3 тисячі гектарів. Найменше ділянок відчужено у Чернівецькій області — 467, сукупно це 299 гектарів.

Середня ціна одного гектара землі сільськогосподарського призначення станом на 9 жовтня 2021-го дорівнювала близько 33 тисячам гривень, що значно вище її нормативно-грошової оцінки. Зі статистики бачимо, що співвітчизники (а загалом 7 мільйонів їх є власниками паїв) не квапляться продавати свої наділи. Поза сумнівом, більшість розуміє цінність і перспективу землеволодіння. Ось як прокоментував сто днів відповідного ринку секретар парламентського аграрного комітету Іван Чайківський: «Мене дуже радує, що все-таки мудрість наших українців набагато вища за чиїсь спекулятивні очікування. Не біжать українці продавати землю масово, і це дуже добре… Дух українства перемагає ринок землі: обирають оренду, а не торги. Сім’я, земля та воля — це три постулати, на яких тримаються українці, і ринок землі це підтвердив».

Щоправда, як зазначають експерти, порівняно невелика кількість операцій із купівлі-продажу гектарів відбувається ще й тому, що майже всі паї нині перебувають в оренді. Навіть ті, хто хотів би і має змогу купити землю, не можуть цього зробити, оскільки люди здавали в оренду паї пересічно на 10-15 років. Хто дасть добрі гроші за землю, якщо ще 15 років не зможе нею користуватись? Продають наділи за запропонованою ціною тільки ті, кому терміново потрібні гроші.

_{Мінуси для фермерів, плюси для спекулянтів}

ЩЕ ТОРІК у березні, під час протягування в парламенті відповідного закону, чого тільки його лобісти не обіцяли: і зростання ВВП, і надання різних фінансових інструментів фермерам, аби вони могли бути повноцінними гравцями на цьому ринку, і можливість простим людям її купувати, і кредити з мінімальними відсотковими ставками, і навіть створення Фонду з підтримки фермерських господарств, який відшкодує перший внесок… А що ж маємо нині?

Якщо послухати можновладців, то вони реформою не нахваляться. Ще цього року в травні чиновники провели спеціальний Всеукраїнський форум «Україна 30. Земля», на якому глава уряду Денис Шмигаль спрогнозував, що після відкриття відповідного ринку настане «встановлення справедливості» та вже за перші три-п’ять років чи не вдвічі зросте вартість української землі. Своєю чергою радник глави Офісу президента колишній (2019-2020 рр.) міністр економіки Тимофій Милованов на цьому ж зібранні оптимістично заявив, що земельна реформа в наступні роки додасть у бюджети всіх рівнів близько 2 млрд доларів, або 1,5% ВВП. А це, мовляв, дасть змогу «потроху ставати всім багатшими».

Втім, такого оптимізму (чи, радше, популізму) не поділяють чимало жителів країни. Бо агітаторами за ухвалення закону про продаж землі досі не зроблено практично нічого з раніше наобіцяного народу. Ті ж дрібні й середні фермери, які сьогодні, обробляючи менш ніж 40% сукупної площі вгідь України, виробляють понад 60% її валового сільськогосподарського продукту, створюють близько 200 тисяч робочих місць і ще й сплачують велику частку податків до місцевих бюджетів, тим самим тримаючи село, навряд чи з певністю можуть сказати, що відчувають себе захищеними державою у правах на землю.

Експерти наголошують: у вітчизняному законодавстві бракує наріжного каменя реформи, що поліпшить доступ до кредитування малим і середнім фермерам. Верховній Раді конче потрібно ухвалити ще один важливий закон — про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Хоча свого часу фермерським господарствам, яких нині в нас налічується близько 32 тисяч, із високих трибун і обіцяли, що забезпечать їх «Доступними кредитами 5-7-9%», проте через низку законодавчих перепон так і залишили їх за бортом цієї державної програми з підтримки підприємництва.

При цьому в законі про відкриття ринку землі не створено запобіжників од фінансово-рейдерських апетитів аграрних монополій. Ну що, скажіть, заважатиме їм придбати будь-яку площу, оформивши окремо по 100 гектарів на родичів, знайомих чи своїх працівників? А буквально за кілька років, коли на ринок допустять юридичних осіб і можна буде купувати вже по 10 тисяч гектарів, — реєструвати компанії десятками, аби на них скуповувати наділи? У таких обставинах місцеві фермери, які зараз орендують і обробляють більші чи менші поля, не матимуть змоги придбати цю землю, яку привласнять великі агрохолдинги. Фермерам залишиться або орендувати гектари в нового власника після появи такого, або шукати інші, або закривати бізнес.

До речі, спекулянти з грошима вже ходять по селах і на підставних осіб скуповують землю. Відтак ці вгіддя здаються місцевим фермерам в оренду.

_{На кону — національна безпека}

І ЦЕ ж іще не всі підводні камені нинішньої реформи. Влада хоч і клянеться не продавати землі іноземцям, однак фахівці стверджують, що у законодавстві створено лазівки, які це дозволять.

Поза сумнівом, на українську землю завуальовано накинув оком і головний кредитор України — Міжнародний валютний фонд. Саме вимога ухвалити закон про відповідний ринок була однією з умов отримання Україною нових траншів. Та чи не найбільшим ризиком реформи є перспектива купівлі землі серйозними геополітичними гравцями, які потерпають од браку продовольства. Насамперед Китаєм. Як застерігають аналітики, це може становити загрозу національній безпеці України.

Піднебесна вже має великі сільськогосподарські земельні масиви в Латинській Америці, Азії, Африці, навіть біля берегів Японії. Також небезпечним чинником є імовірність стратегічного союзу між Китаєм і Росією. Яка тоді буде гарантія, що східний сусід не використає через китайців земельне питання, для того щоб зашкодити територіальній цілісності України?

«Земельна реформа в її нинішньому вигляді не має нічого спільного з інтересами України та українців. Закон зробить українців біднішими, бо він спрямований на те, щоб кількість фермерів, які обробляють землю, не збільшувалась, а зменшувалася. Нам потрібен ринок землі, а не дерибанний земельний базар. Українці повинні мати змогу не лише продати землю, а й купити її», — такий головний лейтмотив відгуків на стоденному рубежі земельної реформи користувачів соціальних мереж.

Відповідальна влада повинна не підігрувати інтересам зарубіжних партнерів, а розвивати національний фермерський клас як основу економічного зростання нашої країни. Інакше «ринок землі» стане для України катастрофою.