Добрий господар

Запасаємо перець на зиму

СОЛОДКИЙ і гострий перець — бажані овочі на нашому столі. Вони не тільки смачні, а й містять безліч корисних речовин та вітамінів.

Перець можна по-різному заготовити: замаринувати, засолити, законсервувати в олії. Та все-таки найкраще зберегти перчини свого врожаю свіжими і соковитими до зимових свят і навіть довше.

Перець має два етапи стиглості — технічну і ботанічну.

Технічна стиглість — це коли плоди ще не досягли повного достигання. Найчастіше вони зеленого кольору, але вже великого розміру. Зняті з кущів, такі плоди здатні «дожити» до початку зими й навіть трохи довше.

Ботанічна стиглість перцю настає тоді, коли плоди набули характерного для сорту яскравого забарвлення: жовтого, помаранчевого, лілового, коричневого або червонуватого. Такі перчини ліпше відразу спожити або пустити на переробку. Максимальний термін їх зберігання — не більш як півтора-два місяці.

Тож як зберегти плоди свіжими якомога довше?

Після збору болгарського перцю з грядки його необхідно добре промити і як слід висушити. Можна, не миючи, тільки ретельно витерти рушником кожний.

Найкраще зберігається болгарський перець у погребі в дерев’яних ящиках. Головна умова для хорошої лежкості — це вологість повітря близько 80-90% і температура 0...2^ОС.

Можна облаштувати «сховище» на утепленому балконі.

Перед закладанням овочу в тару кожну перчину потрібно обгорнути щільним папером.

Так перець зберігатиметься близько чотирьох місяців.

Ще можна помістити плоди у поліетиленові прозорі пакети з проробленими отворами. Буде видно етап дозрівання перцю, а також здійснюватиметься повітрообмін. Ну а в разі, коли якийсь плід почне псуватися, його легко виявити і видалити.

Велику кількість перцю зберігають у ящиках, пересипаючи плоди чистим річковим піском.

Беруть добре просушений ящик — не важливо, дерев’яний чи поліетиленовий, — на дно якого стелять газету або щільний папір. Відтак туди поміщають плоди, пересипаючи шарами піску. За такого способу зберігання доречним буде не мити перчини перед закладанням, а просто очистити їх од видимих забруднень. Якщо прожарити пісок, то зберігання буде довшим.

А що робити, коли у вас тільки дозрілі, ботанічної стиглості, красені перчики, а в банках ви вже законсервували їх достатньо? Або ж нема ні балкона, ні льоху?

І на такий випадок є вихід. Відбираємо найкращі великі плоди, виймаємо серцевину, при цьому «капелюшки» не викидаємо, а кладемо поруч. Таким чином формуємо рядочки красивих, веселих перчиків.

Відразу готуємо киплячу воду і поміщаємо перчики по одному в окріп на 30 секунд. Не більше! В жодному разі щоб не зварилися. Даємо охолонути. Обережно вкладаємо перчини одна в одну, не натискаючи при цьому. Завдяки ошпарюванню плоди стали гнучкими і легко вставляються в «тубус», не ламаючись і не розтріскуючись.

Потім перцеву пірамідку поміщаємо у поліетиленові пакети для заморозки, а кришечками заповнюємо порожнечі в пакеті. Хвостиком від пакета можна закрити порожнину останнього перчика. У морозилці така конструкція займає зовсім небагато місця. Після повільного розморожування продукт годиться для будь-якої страви, від свіжого перцю його майже не відрізнити.