• Образок

Ода каштану

Геннадій ПЕТРАНЬОВ.

м. Київ.    

ОСІНЬ, пориви холодного вітру зривають із дерев пожовкле листя. Разом із ним на землю падають плоди каштанів: гуп та гуп! Вночі, коли вони влучають в автівки, якими забиті київські двори, то вже не до сну — своє обурення такою наругою ті висловлюють верещанням і кваканням. А вранці, роз’їжджаючись, нещадно чавлять колесами своїх кривдників, додаючи роботи двірникам.

Люблять українці міцні, крислаті каштани. Вони надають особливого колориту вулицям, бульварам, парканам і скверам. Ці дерева оспівані у ліричних піснях, є основним елементом колишнього герба столиці. Насіння каштанів — непоганий додаток до раціону годівлі свійських і диких тварин, сировина для фармацевтичної промисловості. Колись їх у значних кількостях збирали учні шкіл, мисливські колективи. Нині, на жаль, вивозять як непотріб на смітники.

Вранці зупиніться біля прекрасного дерева, роздивіться його дивовижні прикрашені шипами кулеподібні плоди, що нагадують голову гетьманської булави, підніміть із землі каштанчик. Він кругленький або ледь плескатий, має брунатне забарвлення, нагадує шкоринку запеченого у селянській печі хліба. І від того спілкування з природою відчуєте приплив доброї енергії, що додасть радості життя у дарованому нам чарівному світі.