Заборонили антисемітизм. А антиукраїнізм?

Олег ГРИГОРЕНКО.

ВЕРХОВНА Рада остаточно схвалила закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні».

Документ дає визначення антисемітизму, забороняє юдофобію та її вияви і передбачає відповідальність, у тому числі й кримінальну, за це. Отже, антисемітизмом є певне сприйняття осіб єврейського походження, що виражається у будь-яких формах проявів зневаги, ненависті до них — як риторичних (словесних), так і фізичних.

Відповідно до закону, виявами антисемітизму є, зокрема, заклик, приховування або виправдання вбивства чи заподіяння шкоди, висловлювання неправдивих відомостей, ненависницьких заяв про осіб єврейського походження, заперечення факту переслідування і масового знищення євреїв під час Другої світової війни (Голокост), публічне поширення будь-яких матеріалів, що містять антисемітські висловлювання, а також публічне використання матеріалів, символів і зображень антисемітського змісту.

Тим часом фракція «Європейська солідарність» була проти ухвалення цього закону. Там вважають, що Верховну Раду намагаються використати для актуалізації російських фейків про буцімто загрозу антисемітизму в Україні. Крім того, у фракції наголошують, що закон суперечить Конституції, яка забороняє привілеї за ознакою етнічного походження, а також прийнятому на міжнародному рівні визначенню антисемітизму. До речі, стаття 161-ша чинного Кримінального кодексу вже й так передбачає відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на якому б ґрунті вона не виявлялася, якої б нації чи спільноти не стосувалася.

Україна — аж ніяк не антисемітська країна. Наприклад, в укладеному самою державою Ізраїль списку Праведників народів світу (а таким званням наділяються ті, хто рятував євреїв у період Голокосту) значиться більш як 2,5 тисячі українців. За такою кількістю ми на четвертому місці у світі після Польщі, Нідерландів та Франції. Водночас наша держава чи не найпершою на офіційному рівні визнала Голокост єврейського народу в часи Другої світової війни. Натомість держава Ізраїль досі не визнала організованого сталінським режимом Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу.

Щойно ухвалений закон можна назвати і символічним докором нашій владі. Мається на увазі законодавча незахищеність самих етнічних українців в Україні — титульної нації держави. Чи можна подібне уявити у тій же державі Ізраїль?