•  З інших видань

Дерибан чорноЗЕмів

Дмитро СІНЧЕНКО.

epravda.com.ua

Ринок землі відкрито, проте паралельно продовжує діяти тіньовий, який підживлює безоплатна приватизація (згідно із Земельним кодексом, кожен може безкоштовно отримати до шести ділянок загальною площею 6 га). Цей інструмент завжди був одним із найбільших джерел корупції, завдяки якому ділки концентрували для себе великі масиви вгідь за безцінь. Що, власне, сталось у Пантаївській громаді на Кіровоградщині, де земля опинилась у руках оточення партії «Слуга народу». Це лише один епізод із тисячі подібних, але він промовистий і демонструє, куди дівається земля й чому міністри потім недораховуються мільйонів гектарів.

_{Місцеві чекають місяцями}

10 ГРУДНЯ 2020 року Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області видало наказ, за яким Пантаївська селищна рада отримала земельні ділянки державної власності загальною площею 1506,36 га, розташовані на території Бандурівської та Диківської сільрад, котрі увійшли до її складу. Утім, не всі землі потрапили до адресата. За наказами облуправління Держгеокадастру, масив площею 68 га поділили на 35 «клітинок»: 34 по 2 гектари, і одна — 0,45 — із подальшою їх приватизацією. «Через це бюджет новоствореної громади втратив мінімум 270 тисяч гривень орендної плати щороку», — нарікає староста села Диківка Володимир Андрієнко.

Земля вартістю мільйони гривень приватизувалася неймовірними темпами, зауважує завідувач сектору земельних ресурсів та комунальної власності Пантаївки Дмитро Бурусан. Держгеокадастр надав дозволи на розробку документації за шість днів! І не окремо кожному громадянину, а двома наказами, в одному й другому по 17 чоловік. Та ще п’ять тижнів, протягом яких її виготовили й затвердили. Серед щасливчиків, що одержали по 2 га і мали б зайнятися там сільським господарством, — жодного місцевого, хоча від своїх охочих відбою нема. «Заяв дуже багато. З минулої сесії до сьогоднішньої — 186, ми суто фізично вже не встигаємо їх обробляти», — поремствував Д. Бурусан. І місцевим жителям така швидкість оформлення навіть не снилася: задля отримання ділянки доводилося місяцями оббивати пороги чиновників. Тим часом на Кіровоградщині, згідно із середньою вартістю 1 га землі після відкриття ринку, ті, хто у підсумку приватизував земельний масив на 68 га, потенційно можуть виручити за неї понад 2 міль-йони гривень.

_{Фермери й суди не завада}

БІЛЬШ як 10 років згадувані 68 га обробляло одне з місцевих фермерських господарств — «Макбо-94», у якого договір із Держгеокадастром завершився 2019 року. Відтоді й почались баталії за багатостраждальні гектари. За словами адвоката агропідприємства Сергія Майданюка, після закінчення строку угоди було підготовлено необхідні заяви до управління Держгеокадастру області про її поновлення, але там відхилили пропозицію, бо, мовляв, мали намір ці землі роздати людям у порядку безоплатної приватизації. У громади натомість жодних претензій до орендаря не було: вгіддя обробляв, кошти вчасно сплачував, ще й соціальну допомогу селянам надавав.

На цьому історія не завершилась. Долю ще 270 гектарів, які орендувало господарство, мав вирішити суд, куди фермерське господарство звернулось із заявою задля вирішення спору. Поки тривав процес, щодо землі наклали обмеження на вчинення будь-яких дій. Проте, як виявилося, суд не перепона. Якраз згадувану ділянку — 68 гектарів — у цей час Держгеокадастр таки «порізав» і віддав у приватні руки. Суди досі тривають, і земля арештована, але самого масиву юридично більше не існує. І це, на думку адвоката агрофірми, не могло відбутися без змови відповідальних службовців та вигодоотримувачів схеми.

_{А що чиновники?}

НА НАКАЗАХ про поділ земельних ділянок стоїть підпис ексочільниці Держгеокадастру області Оксани Панченко. Саме вона дуже оперативно «покроїла» ці 68 гектарів. Автор матеріалу запитав її, до чого був такий поспіх, і дістав таку відповідь: «Не пам’ятаю! Щоб зрозуміти, як так вийшло, мені треба доступ до документів. Я його не маю, бо там не працюю». У зустрічі із начальником управління чи будь-якою іншою уповноваженою особою журналістам відмовили, проте надіслали письмову відповідь. Переконують: коли землю роздавали, судової заборони не існувало.

Номінально так і є, якщо подивитись інформацію в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР). Проте насправді права позивача були порушені. Що ж сталося? «Макбо-94» подало позов щодо неправомірної відмови у продовженні оренди двох ділянок. Після цього на землю було накладено згадуване обмеження. 9 жовтня 2020 року Господарський суд області відмовив фермерам у задоволенні позову. У такому разі, аби продовжити судову заборону на земельну ділянку і включитись у подальшу боротьбу, позивачеві достатньо було звернутися до апеляційної інстанції, що він і зробив 24 листопада.

Потім у ЄДРСР з’явилося повідомлення: згадане рішення суду набирає чинності 10 листопада. Але це фактично технічна помилка, адже була подана апеляційна скарга. Що рішення не набуло законної сили, визнала й голова Господарського суду області Галина Поліщук, назвавши позначку на сайті «проблемним питанням», з приводу якого вони вже зверталися до судів вищих інстанцій. Урешті Держгеокадастр, скориставшись технічною системною помилкою судового реєстру, швидко покраяв масив. Пізніше поліція таки порушила кримінальне провадження і заарештувала вже поділені 34 «клітинки». Однак через півтора місяця, не зробивши ніяких кроків для розслідування справи, на вимогу прокуратури провадження закрили («не встановлено ознак кримінального правопорушення») і зняли арешт.

_{Хто вигодоотримувачі}

Після того як щасливчики безоплатно одержали наділи, вони відразу почали їх продавати. «У людей ці землі скупила Аліна Євгеніївна Іванець, і їх почали назад об’єднувати в одну ділянку», — розповіла землевпорядник Пантаївської селищної ради Олена Лазаренко. Автору вдалося поговорити телефоном із батьками Василя Руденка, одного з тих, на кого виділили 2 гектари. Вони стверджують: син уже тривалий час проживає в Польщі, тому ніяк не міг ані подати заяву на виділення ділянки, ані продати її, хоча пропозиції оформити землю йому надходили. Навіч — стандартна «схема» оформлення вгідь на підставних осіб, які часом навіть ні про що не знають.

Хто ж кінцевий вигодоотримувач у цій історії? Згадувана Аліна Іванець, якій 21 рік, студентка, художниця, віднедавна, якщо вірити її сторінці в соцмережах, переїхала до Канади, але в українських ЗМІ з’являлась переважно як фігурантка земельних скандалів. Дівчина має у власності чимало землі — загалом 53 ділянки у селах та у Кропивницькому. Також вона значиться співзасновницею ТОВ «Альфа-Енерго-Актив», яким керує її мати з дівочим прізвищем Згривець. Остання має зо три десятки земельних ділянок та очолює ще 30 підприємств, одне з яких — ПП «Альфа-Земпроект» — здійснювало поділ спірних 68 га.

Безпосереднім виконавцем робіт зазначена Інна Олександрівна Бойченко, яка пов’язана родинними стосунками із досить відомою у Кропивницькому й області родиною підприємців та політиків Згривців. Федір Іванович Згривець — засновник родинного агробізнесу в регіоні, директор і власник близько 40 агрофірм, працював головою Кіровоградської РДА та заступником голови ОДА, був депутатом облради та Кропивницької міськради. Син Руслан продовжує справу батька в агробізнесі, донька Людмила — депутат Кропивницької міськради від «Слуги народу».

Згривці — близькі бізнес-партнери ще відомішої родини агробаронів Тарасових. Сергій Дмитрович Тарасов — один із найбагатших сільгоспвиробників України, засновник групи компаній «Агроспецсервіс» та агрохолдингу I&U Group. Його син Олег Тарасов — народний депутат від «Слуги народу». За словами місцевих чиновників, Тарасови впливають на всі ключові кадрові призначення в області, контролюють облраду і значну частину місцевих рад. А всі землі в сусідній до Пантаївської Суботцівській громаді обробляють компанії агрохолдингу родини Згривців.

Парадоксальна виходить ситуація: команда Володимира Зеленського заявляє, що робить усе, аби громади отримали землю, але десь дорогою вона частково губиться та опиняється в руках місцевих «еліт», не чужих пропрезидентській політсилі.