Нова міграційна криза: під ударом Україна

Олена КОЩЕНКО.

Нелегальні мігранти у пункті тимчасового перебування поблизу села Журавичі на Волині. У гуртожитках є всі вигоди, зручні меблі, телевізори, музичні центри. На території — спортивні майданчики, місця для прогулянок. Нелегали забезпечені триразовим харчуванням та цілодобовим медичним наглядом.

Наприкінці літа внаслідок виведення американських військ з Афганістану та захоплення цієї країни «Талібаном» звідти масово почали виїжджати жителі. Найчастіше вони намагаються дістатись багатих європейських держав, але поки що осідають, де доведеться, — здебільшого у країнах, що межують з ЄС. Литва, Латвія та Польща, які опинились у центрі міграційної кризи, оголосили про надзвичайну ситуацію у зв’язку з тисячами біженців на їхніх кордонах. Латвія
і Польща, зокрема, почали ставити їм жорсткий заслін. Проте Європейський суд із прав людини ухвалив рішення, згідно з яким названі країни мають забезпечити біженців
із Близького Сходу, що застрягли на кордоні з Білоруссю, житлом, харчуванням та одягом, надати їм медичну та іншу допомогу. Фактично Польщі й Латвії наказали впустити біженців на власні території й утримувати їх.

_{У пошуках «додаткових ресурсів»}

УКРАЇНА, яка підписала Угоду про асоціацію з Європейськими Союзом, теж пов’язана з ним певними зобов’язаннями у сфері міграційної політики. Відомо, що наше МВС вже надіслало запит Мін’юсту про розміщення 5000 афганських утікачів. Чи є в країні умови, аби прихистити таку кількість чужинців? Які виклики це ставить перед українським суспільством?

Вже наявні в нас центри тимчасового перебування іноземців фізично не зможуть вмістити стількох мігрантів, адже загалом розраховані щонайбільше на півтори тисячі місць. У розпорядженні ЗМІ опинилась копія листа від міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського Прем’єр-міністрові Денисові Шмигалю. У ньому глава МВС передає занепокоєння, висловлене йому Державною міграційною службою, що Україна не зможе витримати навали біженців з Афганістану. Хіба що треба розгортати наметові містечка. Однак і їх не вистачить для всіх прибулих. Тому в МВС виступили з ініціативою про розміщення решти 3 тисяч на територіях законсервованих в’язниць. 13 вересня в Міністерстві юстиції підтвердили, що можуть розмістити афганських біженців у будівлях виправних центрів, які вже не працюють. Зрозуміло, що перед цим їх усі в терміновому порядку треба буде належним чином відремонтувати та умеблювати. До того ж людям, яких прийме Україна, необхідно буде забезпечувати соціальне і медичне обслуговування, виплачувати щомісяця допомогу, залежно від набутого кожним статусу… Все це гроші, й грубі гроші. До того ж Україна взагалі не має дешевого або безкоштовного житла на такі випадки. Як пояснив в інтерв’ю ЗМІ директор Департаменту комунікації МВС Артем Шевченко, в уряді тільки обговорюється тема з афганськими біженцями, і там «поки що шукають додаткові ресурси».

Нехай і так, але, хочеться спитати, звідки взагалі взялася така цифра для України — аж п’ять тисяч біженців? Адже нещодавно в керівництві Департаменту міграційної політики повідомляли, що до нас з Афганістану евакуйовано літаками всього 370 осіб.

Проте поінформовані джерела заявили, що оті кількасот прибулих з Афганістану — лише вершина великого мігрантського «айсберга», який уже «насувається» на Україну. Передовсім ідеться про дві тисячі афганських нелегалів, що наразі перебувають на території Росії. Це ті, які потрапили до країни під виглядом футбольних фанатів улітку 2021 року на Євро. Можна було на підставі паспорта футбольного фана одержати візу в країну, де проходять матчі, та приїхати як уболівальник. Є ризик, що ці кілька тисяч афганців намагатимуться перетнути наш кордон. Як відомо, РФ користається будь-якою змогою, аби дестабілізувати ситуацію в Україні. І це — тільки деяка частина з цих 5 тисяч.

_{Чому протестує Кропивницький?}

ДНЯМИ у цьому обласному центрі відбулась акція проти того, щоб таку велику кількість афганців пускати до України, та ще й із такими розпростертими і щедрими обіймами — з капітальним ремонтом для них житла, повним забезпеченням тощо. «Україна — не мігрантський відстійник ЄС», «Допоможіть переселенцям із Донецька, Луганська, Криму» — такі були гасла на плакатах мітингарів перед будівлею мерії.

Щоправда, акція була не вельми людною, але багатьох співвітчизників зачепила за живе, вкотре оголивши дуже болючу проблему нашого суспільства. Протестувальники дорікнули владі сьогоднішнім становищем внутрішніх вимушених переселенців із Донбасу та Кримського пів­острова, яких налічується півтора мільйона. «Краще б влада допомогла їм. Але вона за це не береться, бо хоче «пропіаритися» перед усім світом на афганських біженцях», — заявила учасниця акції Ірина Солодова.

У соціальних мережах триває бурхливе обговорення мітингу в Кропивницькому. Багато людей підтримують його жителів, застерігаючи ще й про сумні наслідки такої «непродуманої гостинності», на які вже наразилася Європа. «Ми абсолютно різні. Не вірите, погляньте на Швецію, яка свого часу прийняла біженців із Сирії, Лівії та Афганістану. Там тепер 28 гетто, куди навіть денної пори боїться заїжджати поліція. Їхні мешканці ніде роками не працюють, торгують наркотиками. Кількість убивств та зґвалтувань у цій країні зросла в сотні разів. Нам треба таке в Україні?» — ось які аргументи наводять співвітчизники. І зауважують: «Євросоюз не полишає спроб перетворити Україну на такий собі відстійник і заслін своїх кордонів од мігрантів. Європа хоче допомагати афганським біженцям на відстані, за рахунок третіх країн. Така ось міграційна «багатоходівочка» Заходу спостерігається». Схоже на те…

Події в Афганістані розпалили пристрасті в Європейському Союзі: як би не повторилася криза біженців 2015 року, коли майже мільйон людей, які рятувались од війни у Сирії, переправилися до Туреччини, а потім рушили на північ, до заможніших держав. У заяві, ухваленій 31 серпня на екстреному засіданні міністрів внутрішніх справ країн ЄС у Брюсселі, проголошено лише про «серйозність ситуації, яка розвивається, вимагає рішучої і узгодженої відповіді».

Втім, провідні європейські держави досі не зробили заяв стосовно готовності прийняти у себе цього року конкретну кількість афганських біженців. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн тільки зауважила, що видатки на гуманітарну допомогу афганським біженцям з бюджету ЄС на 2021 рік збільшать. І пообіцяла «посилити підтримку третіх країн, особливо сусідніх із ЄС і транзитних держав, які прийняли велику кількість мігрантів та біженців». Це означає, що якась фінансова «шкварка» перепаде й Україні. Якщо, звичайно, та «дослухатиметься» до побажань Євросоюзу щодо міграційної політики.

А тим часом на тлі нової міграційної кризи, що насунулась на світ, представники країн євроспільноти голосно заговорили про необхідність рішучого «закручування гайок» щодо масового напливу мігрантів, особливо з країн Близького Сходу. У Данії, Чехії та Австрії вже заявили, що нині про жодні квоти з прийому біженців не може бути й мови. І що переглянуть власне міграційне законодавство.

Зокрема, у Данії вже розробили законопроєкт, яким шукачів притулку зобов’яжуть працювати заради отримання держ­допомоги як мінімум 37 годин на тиждень. На початковому етапі нововведення стосуватиметься тих мігрантів, які протягом трьох-чотирьох років одержували допомогу від держави, проте й досі не досягли певного рівня знань данської мови. Впродовж останніх років Данія неодноразово посилювала імміграційну політику. Зараз у цій країні чи не найжорсткіші вимоги у всій Європі стосовно мігрантів. І, до речі, найефективніше законодавство із захисту прав на роботу і забезпеченість нею власних громадян. Чого, на жаль, аж ніяк не скажеш про Україну…

_{Наша трудова міграція}

ТИМ ЧАСОМ українці втомились чекати гідного життя і масово їдуть працювати за кордон. Це теж, зауважують експерти, своєрідні біженці, тільки трудові. Точних даних про те, скільки саме наших співвітчизників працює за кордоном, нема. У 2020-му, за даними голови Національного банку України, було не менш як 3 мільйони трудових мігрантів. Протягом року переважно через пандемію коронавірусу в країну вимушено повернулися близько 400 тисяч осіб.

Водночас число тих наших громадян, які офіційно виїхали на постійне проживання за кордон, щороку обчислюється багатьма тисячами. Зокрема, торік таких налічувалося 3,3 тисячі. Найбільше були схильні до міграції люди віком 18-29 років і 30-39.

Можна не сумніватися, що найближчим часом тих, хто виїжджатиме, ставатиме дедалі більше. Адже держава не переймається проблемами своїх громадян, не дбає належним чином про добробут українських родин та розвиток економіки. Узяти хоча б програму субсидій, яка виручала чимало сімей у скруті. Уряд скоротив видатки на неї у проєкті держ­бюджету на 2022 рік, заклавши на пільги і житлові субсидії громадянам на оплату житлово-комунальних послуг 38,4 млрд гривень. Це менше, ніж будуть реальні витрати 2021-го (близько 47,2 млрд гривень).

Якщо ситуація в країні не зміниться, попереджають соціологи, то нам загрожує «знелюднення». За прогнозом Інституту демографії ім. М. В. Птухи НАНУ на середньострокове майбутнє, вже 2050 року корінне населення України скоротиться до 29 мільйонів. Це — як мінімум. А може, й більше.

А що може бути страшніше для країни, ніж втрата нею найбільшого багатства — людського капіталу? Зрештою, до чого може призвести політика «широко розпростертих» кордонів для мігрантів із країн Близького Сходу у сенсі національної автентичності приймаючих країн, ми вже спостерігаємо на прикладі багатьох країн Європи. Небезпечна тенденція намічається і в Україні. І шкода, що наша влада не прораховує своїх популістських рішень на десятиліття наперед. Адже, за великим рахунком, на кону існування держави Україна як такої.