Добрий господар

Подбаймо про чотирилапого друга

НАСАМПЕРЕД необхідність у вольєрі виникає в разі, коли господарі обзаводяться собакою сторожової породи. Великий службовий пес зможе виконувати свої охоронні функції, не зазіхаючи на цілісність грядок і клумб. Крім того, вихованця можна просто закривати у вольєрі на час прийому гостей або приходу сусідів, обслуговуючої бригади, приміром, з енергокомпанії.

Найкраще розташувати житло вашого вихованця у фронтальній частині ділянки, не надто далеко від воріт. Добре, якщо вольєр буде захищений од вітрів і прямих сонячних променів гілками дерев або чагарників.

Розмір майданчика залежить від розмірів вашого пса.

Існують секційні вольєри для маленьких собак або цуценят з площею від 1,5 м². Якщо ж ідеться про великого пса, висота якого в холці не перевищує 50 см, то мінімальний розмір комфортної території для його існування становить 6 м². Коли ж чотирилапий сторож дуже великий, заввишки понад 50-65 см, то, відповідно, площа вольєра має бути близько 8 м².

У тому випадку, якщо плануєте загородку не на одного пса, то на кожну додаткову особину проєктований розмір площі має збільшитися в 1,5 разу. Висота вольєра повинна бути такою, щоб собака всередині міг вільно стояти на задніх лапах, не зачіпаючи головою даху.

Найчастіше для домашніх вартових облаштовують криті вольєри з двома або трьома глухими стінами. Відкриті сторони периметра роблять з металевої огорожі. Для того щоб зайти у вольєр, у конструкції передбачають дверцята. Також облаштовують годівницю і будку.

Підлога має бути з невеликою теплопровідністю, водонепроникною і міцною, з ухилом від бічних стін (перегородок) вигулу до центру і в бік фасаду. Вона може бути бетонною, а краще асфальтованою, оскільки цементна холодніша.

Хороший варіант — дерев’яна підлога. Плануючи такий настил, зверніть увагу на якість матеріалу: це має бути шпунтована дошка — рейка завтовшки не менш як 35 мм, більш-менш нормально вистругана, без сучків, що випадають, та ознак гнилі. Підлога не повинна прогинатись і хитатися.

Наявність вентильованого простору під підлогою розміром мінімум 50 мм перешкоджатиме проникненню паразитів і вологи з ґрунту, гарантуючи довговічність настилу. Якщо виникає бажання обкласти низ вольєра каменем, цеглою тощо, то необхідно залишити вентиляційні отвори. Рейки, до того як укладати, слід просочити з усіх боків захисним шаром двічі. Закріплюються дошки на лагах з допомогою саморізів — шурупів. Звичайні цвяхи використовувати для кріплення дощок вольєра не рекомендується — собака може вирвати їх або поранитись об гострі краї.

Якщо глухі стіни захищають собаче житло од вітру, а також служать опорою для даху, то решітчасті (або одна така) потрібні для забезпечення огляду собаки за всім, що відбувається на ділянці, а також для доступу сонячного світла.

У якості ґрат багато хто вирішує обійтися бюджетним варіантом — металевою сіткою. Певна річ, коли ідеться про собаку, то не до жиру, так би мовити, кожний виходить зі своїх можливостей. Однак сітка-рабиця має більше недоліків, ніж переваг. По-перше, якщо пес великий, то рано чи пізно вона порветься під його вагою. По-друге, існує реальна загроза, що тварина пораниться об тонкий метал. Практика довела, що найкраще зробити зварну огорожу з металевих прутів. Оптимальний крок решітки при утриманні великих собак становить 10 см, для маленьких або середніх порід — близько 5 см.

Двері, крізь які можна потрапити у вольєр, не рекомендується робити з боку глухих стін, позаяк, заходячи, людина повинна бачити собаку, а собака — людину. Вхідну конструкцію неодмінно слід облаштувати засувом і петлями для навісного замка.

Найчастіше дах вольєра односхилий, майструється з будь-якого покрівельного матеріалу. Це може бути металочерепиця, м’яка покрівля, шифер, профнастил. Найкращим варіантом по праву можна вважати м’яку покрівлю з бітумної черепиці, яка і захищає вольєр від опадів, і має високу шумоізоляцію.

Ухил даху робиться в бік водовідведення, щоб опади не потрапляли і не застоювалися під настилом.

Для поліпшення освітлення вольєра іноді дах виконують не на всю його площу, а на дві третини. В цьому разі потрібно передбачити, аби собака не міг використовувати будку як трамплін, з якого легко вискочити на волю. За такого планування особливу увагу слід приділити грамотному водовідведенню, щоб опади стікали по покриттю в потрібному напрямку.

Годівницю для чотирилапого друга найкраще закріпити на прутах решітки на висоті 20-30 см від настилу. Чудово, якщо в конструкції буде передбачено наявність поворотного механізму і способу фіксації її в закритому положенні. Подібне рішення гарантує безпеку при годуванні собаки сторонніми людьми, скажімо, при відсутності господарів, а потреба в цьому виникає.

У найвіддаленішому і захищеному місці вольєра встановлюють будку. Її збивають зі шпунтованих дощок, утеплюють усередині пінопластом і обшивають щільною фанерою. Дах, для зручності прибирання, ліпше зробити зйомним. Особливо це актуально для собаки з цуценятами.

Вхід до помешкання пса бажано зробити у вигляді круглого отвору — краще зберігатиметься внутрішнє тепло. Взимку можна повісити над входом шматок грубої тканини, що не заважатиме кудлатому охоронцеві проникати всередину, а необхідне тепло утримуватиметься.

При експлуатації вольєра і будки слід сповідувати принцип, що будь-який виріб вимагає догляду і дбайливого ставлення, тим паче, що там мешкає жива істота.