Добрий господар

Поселіть шиїтаке в садку

ТАК НАЗИВАЄТЬСЯ дереворуйнівний їстівний гриб, вельми поширений у країнах Південно-Східної Азії як делікатес. У світі його виробляють майже стільки, як і печериць. Із середини минулого століття цей гриб досліджували японські, китайські та американські вчені. І з’ясували, що він справляє противірусну, антимікробну, протипухлинну дію, зміцнює імунну систему. 1989 року в Токійському дослідному центрі з шиїтаке виділили полісахарид лентинат, який нині являє собою широковідомий фармакологічний препарат, що застосовується для лікування імунних розладів і онкологічних захворювань.

Таким чином, усе свідчить про корисність цього гриба. А те, що його можна розводити штучно далеко за межами природного середовища, доведено практикою. Діло це не таке й складне. Хто його опанував, то стає звичним, як, приміром, садіння картоплі.

Шиїтаке зовні нагадує лугову печерицю: зонтикоподібна форма шапинки, зверху кремово-коричнева чи темно-коричнева, гладенька або ж укрита лусочками, тоді як пластинки під шапинкою світліші. Остання в молодому віці випукла, згодом вдавлена. Її діаметр — 40-160 мм. Крупне і м’ясисте плодове тіло. Росте на мертвій деревині широколистих дерев — дуба, бука, граба, каштана. Тобто для вашої домашньої «грибної ферми» потрібні колоди будь-якого з цих дерев і міцелій (грибниця). У приміщенні для тимчасового зберігання колод має бути постійна температура +15-20^ОС. Урожайність шиїтаке безпосередньо залежить од розміру деревини: з 5-кілограмової одержують близько 3 кг грибів. До уваги дачників — шиїтаке можна вирощувати і в садку, і вдома, на підвіконні чи балконі. На свіжому повітрі грибні жнива робитимете двічі на рік: у квітні-травні, якщо грибниця посіяна восени, й у вересні-жовтні, якщо міцелій унесений навесні.

Технологія така. Свіжоспиляні (бажано) колоди розрізаємо на шматки завдовжки 50-80 см. Замочуємо їх на тиждень у ємності з водою. Перед унесенням міцелію деревина має бути дуже вологою. У поліні свердлом робимо шість-вісім отворів діаметром 1 см і завглибшки 5 см. Закладаємо в отвори міцелій (приблизно 100 г), засипаємо деревною стружкою і замазуємо глиною. Встановлюємо ці чубуки у приміщенні, наприклад у підвалі, де вони перебуватимуть до двох із половиною місяців. Деревина в жодному разі не має пересихати, тому два-три рази на тиждень її треба збризкувати водою. Доцільно ще й накрити пеньки поліетиленовою плівкою, в якій необхідно зробити отвори для «дихання». Коли на поверхні деревини з’явиться пухнастий білий наліт повітряного міцелію, чубуки можна встановлювати на постійне місце в садок або деінде, головне, щоб ділянка була вологою, затіненою і захищеною од вітру. Пеньки слід ставити у формі куреня.

Гриби почнуть рости, коли температура встановиться на рівні +8-15^ОС і пройдуть рясні дощі.

Якщо ви плануєте розводити гриби у приміщенні, то технологія та ж сама. Поліно, з яким ви здійсните всі перелічені вище операції, треба встановити в бочечку або якусь іншу ємність із заздале­гідь засипаним туди 20-сантиметровим шаром землі. Не забувайте щедро поливати його і збризкувати з допомогою розпилювача для квітів. Гриби мають полізти за три місяці. Їх, між іншим, не зрізують так, як ми звикли, а викручують із деревини.

Міцелій нині продається у відділах «Сад-город» господарчих магазинів.