Терпіння стовп був еси...

Антоніна КІЗЛОВА.

14 вересня (1 вересня за ст. ст.), у перший день нового церковного року, православні відзначають празник на честь святих преподобного Симеона Стовпника (бл. 390—459 рр.) та його матері Марти.

З дитинства Симеон призвичаївся часто відвідувати богослужіння, а щойно навчився читати — почав вивчати Євангеліє. У 18 років, із благословення батьків, пішов на послух у монастир. Проте ігумен зауважив, що новачок надзвичайно суворо обмежує себе в усьому, тож порадив йому не бентежити братію і залишити обитель.

Після того молодий монах оселився спочатку в пересохлому колодязі, потім — у кам’яній печері. З часом, намагаючись іще більше віддалитися від світських спокус, угодник першим в історії обрав надзвичайно непростий шлях до спасіння: побудував кількаметровий стовп і оселився на ньому. Так, зносячи будь-яку негоду, без можливості прилягти й перепочити, в суворому пості прожив 37 років.

Майже безперервно він молився чи розмірковував про Господа й сподобився дару цілющої молитви та провидіння. Коли ж до стовпа прибували відвідувачі, вражені звісткою про таке незвичне подвижництво, то терпляче, докладно й натхненно пояснював їм суть християнської віри. Кожен, хто потребував поради, благословення чи лікування, отримував бажане.

Втім, жінкам було заборонено заходити за щільну огорожу навколо стовпа. Коли ж Симеона після 27 років розлуки знайшла мати, він через учнів попросив її трохи відпочити. За той час промислом Божим старенька відійшла у вічність. Коли преподобний востаннє поцілував покійну, вона вдячно йому всміхнулася. Пам’ять про це та інші чуда збереглася, і Марта була канонізована як свята.

Після зустрічей із Симеоном охрестилося безліч язичників з італійських, британських, аравійських, грузинських та інших земель. Його відвідав, висповідав і причастив Антіохійський патріарх Домнім. Тоді ж навколишні пустельники попросили стовпника спуститися до них на землю. Оскільки він смиренно це зробив, усі переконалися, що його подвиг не є виявом самовпевненості та гордині.

Нині віряни звертаються до святого по допомогу не лише у зціленні від душевних і тілесних недугів, а й у поверненні до лона церкви відступників, напоумленні атеїстів.

Українські господарі за традицією дбають, аби до празника, котрий знаменує початок осені («На Семена вже травичка не зелена»), зібрати ярину й посіяти озимину. Навіть склали прислів’я, для більшої переконливості висловлюване від «імені» жита: «Як посієш мене на Семена, то все будеш мати з мене, а як посієш по Покрові, то будеш виводити по корові».