Коли душа і серце молоді

Олег КРИВОНІС.

Вінницька область.

На фото автора: Леонід Кришталь разом зі своїми вихованцями у слюсарній майстерні ЦПТО №1.

НАВІТЬ після сімдесяти років можна ходити на роботу, діставати від неї задоволення і відчувати власну потрібність громаді. Все це про відмінника освіти України майстра виробничого навчання першої категорії Вінницького ДНЗ «Центр професійно-технічної освіти» №1 Леоніда Кришталя, котрий віддав улюбленій справі майже пів століття свого життя. «Мені дуже подобається працювати з молоддю, — каже Леонід Михайлович. — Навчати допитливу юнь, передавати їй знання та прищеплювати професійні навички».

Герою ж нашої розповіді захоплення слюсарною справою, роботою по металу передав дід Петро Несторович, який працював механіком на Шпиківському цукровому заводі. Він умів настільки мистецьки поводитись із різними механізмами, що навіть потрапив на сторінки книги-довідника «Історія міст і сіл України». Відтак шляхом знаменитого діда пішов не менш майстровитий онук.

— Діти, які приходять до нас на навчання, самі обирають собі спеціальність, — продовжує Леонід Михайлович. — Ми тільки виховуємо в них смак до професії. Потроху, день за днем, місяць за місяцем в учнів формується зацікавленість, потім розуміння, а ще пізніше — бажання навчатись. Це я до того, що переважна більшість наших третьокурсників надзвичайно різниться від тих, хто тільки переступив поріг центру. Повірте, це вже зовсім інші діти. Та що там казати: ось, наприклад, наш випускник Юрій Балецький завершив навчання, здобувши шостий розряд. У той час як стандартний базовий — це третій. Нині він працює у нас майстром. А торік вихованець навчального закладу виборов третє місце на Всеукраїнському конкурсі. Загалом маємо низку випускників, котрими по-справжньому пишаємося. Тому коли на власні очі бачиш прогрес, як дитина зростає у професійному рівні, то й самому стає радісно на душі. Забуваєш, що тобі вже стільки років, і з великим бажанням біжиш на роботу.

Майстри виробничого навчання тут разом із учнями налагодили виробництво товарів народного вжитку, зокрема лещат, молотків, сапок, ножівок, інструментів і навіть слюсарних наборів для ювелірів. Всі вони просто на ура розходяться на виставках-продажах. Але найцікавіше те, що сировиною для виготовлення корисних речей служать списані відходи чи некондиційні вироби з металу, які ЦПТО №1 як гуманітарну допомогу надають підприємства Вінниці.

Крім того, навчальний заклад активно допомагає Українському війську із перших днів війни. Скажімо, кулінари готують і відправляють на фронт морожену і квашену продукцію, борщові набори. Слюсарі виготовили вже понад десять тисяч мініпідігрівачів, які мають неабиякий попит серед снайперів та розвідників, адже їм доводиться тривалий час перебувати на холоді просто неба. Інші хлопці у складі ремонтних бригад нарівні з дорослими на потужностях «45-го заводу» беруть активну участь у відновленні паливних наливників.