|
Архів П’ятниця,
№ 67 (19915) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Наша пошта | Соняшник |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
|
| Версія для друку До списку статтей Вимагаємо повернути нашу поштарку! Микола ЮРЧИШИН. ВІД імені жителів села Козацьке Олександрійського (донедавна Петрівського) району Кіровоградщини до редакції звернулася давня передплатниця «Сільських вістей» Євдокія Іванівна Кошмак із вельми болючою проблемою. Кілька тижнів тому в її населеному пункті закрили поштове відділення. Натомість створили так звану пересувну пошту. Її штат укомплектували із жителів Олександрії, які раніше жодного стосунку до сфери зв’язку не мали. І що ж? «Уже два тижні люди не одержують газет, переказів та посилок, — бідкається у телефонній розмові кореспондентові «СВ» Є. Кошмак. — Не розуміємо, навіщо було скорочувати завідувачку поштового відділення Юлію Павлівну Дубік. Чому не переоформили її на пересувну пошту? В людини досвід, тринадцять років стажу на поштовому відділенні. Та й працювала вона сумлінно. Неодноразово нагороджувалася дипломами, грошовими преміями. Молода, енергійна Юлія Павлівна добре знала кожний двір, людей. Її знання знадобилися б новопризначеним працівникам. Із нею не було б такого безладу, як тепер! Що ж це за реформа така безглузда? Просимо генерального директора АТ «Укрпошта» Ігоря Смілянського повернути нам Юлію Дубік, якщо хоче мати в системі свого відомства справді кваліфікованих працівників». Ви чуєте, Ігорю Юхимовичу, голос народу? Селяни хочуть, аби їх обслуговували поштовики, які люблять свою роботу і виконують її відповідально. А не так, аби відпрацювати як-небудь від ранку до вечора. Чи не варто до цього дослухатися, пане гендиректоре? Версія для друку До списку статтей | З роси й води БАТЬКІВСЬКИЙ дім — найкраще місце на землі. Тут завше тепло, затишно, пахне дитинством. Саме біля батьків доросла людина знову стає дитиною. Я щаслива, що поруч є моя мама Віра Іванівна Водолазька, яка мешкає в селі Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровщини. Сюди вона вісімнадцятирічною дівчиною приїхала з Тернопільщини на роботу. А вийшло так, що знайшла тут не тільки роботу, а й свою долю. Цими вересневими днями Вірі Іванівні виповнюється 80 років. Крім слів вітання, хочу трохи розповісти про життя найдорожчої мені у світі людини. Доля маму не балувала. Ростила її та виховувала бабуся, оскільки маму маленької Вірочки у Другу світову вивезли в Польщу до концтабору, звідки вона не повернулась, а батько загинув у перші дні війни 1941-го, так і не дізнавшись, що в нього народилася донька. Отже, моя мама залишилася фактично сиротою. Ще з раннього дитинства вона змушена була тяжко працювати. Приїхавши на Дніпропетровщину, влаштувалася на ферму дояркою. Багато років тричі на день доїла вручну по 14-16 корів, розкидала худобі корми. То чи не будуть нині боліти в неньки руки, коли має 32 роки доярського стажу? А скільки домашньої роботи переробили ці невтомні золоті руки, які вміють і смачного борщу зварити, і духмяного хліба спекти, і городину виростити, і шити, і плести, і робити різні вироби. За вдачею Віра Іванівна дуже завзята та моторна. А скільки знає українських пісень! Дорога матусю, вітаю тебе з днем народження! Дякую за твою любов, ласку, знання і виховання. Бажаю, щоб ти завжди була здоровою та веселою. Нехай у тебе все буде добре, хай доля береже від бід і сліз, адже ти цього гідна. Ми всі тебе любимо і поважаємо. Многая тобі літа! Від імені дітей, онуків та правнуків донька
ВІТАЄМО дорогу нашу матусю Вiру Iванiвну Шаповалову з селища Десна Козелецького району Чернiгiвщини з 80-річчям! Мама дуже щира та добра до людей, завжди охоче допоможе, підкаже, підтримає. Вона безмежно закохана в Україну, вболіває за її долю, цікавиться icторiєю, любить тварин. Від усього серця бажаємо тобi, наша люба матусю, міцного здоров’я, благополуччя, гарного настрою, життєвих сил, оптимізму та наснаги. Нехай завжди для тебе сяє сонце радості та щастя, будуть поруч хорошi люди, ніколи не полишають упевненість та бадьорість. А все, що ти задумала, — збувається! Ми тебе дуже любимo. З повагою доньки Інна та Галина.
|
|
