Добрий господар

Чому потрібно сіяти сидерати і як це робити

ПОЛІПШИТИ структуру ґрунту, його родючість, повітропроникність, знезаразити родючий поверхневий шар допоможуть сидерати. Які ж вибрати для своєї ділянки, як посіяти і правильно розпорядитися цими культурами, щоб вони стали добривом?

Існує правило — земля не повинна бути довго порожньою. Інакше ґрунтові знадобиться чимало часу для відновлення. Навіть після того, як уже зібрано овочі, бажано посадити культури повторної сівби — дайкон, редис, ріпу. Якщо ж ви вирішили не висаджувати коренеплоди для отримання другого врожаю за літо, то слід зайняти ділянку сидератами. Вони збагачують склад ґрунту поживними речовинами, допомагають йому відновитися. Також ці екодобрива насичують землю азотом, слугують профілактикою проти ерозії, перешкоджають розвитку хвороб, зупиняють розмноження шкідників. А ось дощовим черв’якам сприяють в активній життєдіяльності, створюють прий­нятне середовище для розвитку корисних мікроорганізмів.

Ще й такий плюс, що сходи практично не вимагають догляду. Все, що потрібно зробити, — посіяти після гарного дощу, аби насіння набралося вологи і дружно проросло. Коли ж молоді рослини підростуть, їх треба скосити і закласти в ґрунт або просто залишити на поверхні.

При цьому не варто нехтувати правилами сівозміни. Наприклад, не бажано сіяти хрестоцвіті там, де в майбутньому планується посадка капусти. Бобові не доцільно висаджувати на ділянках, де будуть рости горох, боби, квасоля. Якщо зневажити правила сівозміни, то хороший урожай овочів навряд чи вдасться одержати. Адже одні й ті ж рослини беруть з ґрунту однакові мікро- і макроелементи, збіднюючи його. До того ж хвороби і шкідники цих культур зимують у землі й навесні відразу ж атакують сходи.

Існує багато видів сидератів. Щоб не заплутатись у їх різноманітті й точно визначити, які з них потрібні для вашої ділянки, розберемося в основних видах.

Бобові. Це вика, кормові боби, люпин, конюшина, люцерна, сочевиця. Вони збагачують ґрунт доступним для рослин азотом. Їх краще висівати на тих ділянках, де наступного сезону ростимуть томати, перець, баклажани, огірки, картопля, капуста, редиска, гарбузи, кабачки, редька.

Гречані. Гречка — універсальний сидерат. Головна її цінність у тому, що вона знижує кислотність ґрунту, збагачуючи його фосфором і калієм. До того ж її можна висівати практично перед будь-якими культурами, крім щавлю і шпинату. Завдяки глибоко проникаючому корінню гречка розпушує найщільніші ґрунтові шари.

Злакові. Найцінніші злакові сидерати — овес, жито, ячмінь, райграс однорічний. Всі вони насичують землю азотом і калієм. При цьому підвищується її вологопроникність, а нематоди знищуються. Після злакових можна садити будь-які рослини із сімейства пасльонових: томат, перець, картоплю, баклажани. Добре ростуть після «злакової заправки» огірки, кабачки, гарбузи.

Хрестоцвіті. Гірчиця, ріпак, олійна редька — найкращі сидерати із сімейства «хрестоцвіті». Вони наповнюють ґрунт калієм і фосфором, а також борються зі шкідниками — позбавляють нематоди, слимаків і дротяників. Більшість городніх культур можна вирощувати після хрестоцвітих сидератів: томати, перець, баклажани, картоплю, огірки, кабачки, гарбузи, моркву, петрушку, кріп.

Фацелія. Винесена в окрему групу, оскільки в неї нема недоліків. Вона швидко росте, не вимагаючи складного догляду. Але найголовніший плюс — її доречно сіяти перед будь-якою культурою.

Висівати сидерати можна протягом усього теплого сезону: ранньої та пізньої весни, влітку або після збирання основного врожаю, на початку осені або під зиму. В середньому вони виростають до потрібної висоти за 20-35-40 днів. Цей період потрібно врахувати, визначаючи строки сівби насіння.

Спеціально готувати грядку під сидерати не потрібно. Просто треба видалити бур’яни і пройтися по поверхні граблями, трохи її розрівнюючи. Якщо ж ґрунт занадто щільний, забитий, то стане в пригоді плоскоріз.

Сіяти сидерати можна двома способами.

У землі роблять борозенки завглибшки 5 см із невеликою відстанню одна від одної. Напрямок борозен значення не має. Висіваємо насіння густо пучкою, пригортаємо ґрунтом.

Частіше насіння розкидають рівномірно по всій поверхні ділянки, намагаючись при цьому не залишати лисин. Загортають його граблями. Якщо стоїть суха погода, землю добре поливають водою. Для поліпшення схожості необхідно два-три дні підтримувати її у вологому стані. Мінус цього способу в тому, що птахи можуть склювати насіння.

Щоб сидерати стали добривом для ґрунту, їх слід скосити під корінь на стадії бутонізації. Не можна допускати, аби сходи зацвіли, а стовбур загрубів. В цьому разі зелена маса довго перегниватиме. Втім, більш грубі стебла дають більше органіки; молодші скошені рослини збагачують ґрунт азотом. Вибір залежить від того, з якою метою був вирощений сидерат.

Коли ці культури будуть скошені, можна вибрати один із двох варіантів застосування вегетативної маси:

закласти в ґрунт. При цьому глибина закладення для важких ґрунтів — не більш як 8 см, а для легких — 12-15 см;

залишити на поверхні. Стебла будуть, як мульча, утримувати сніг і вологу.

В будь-якому разі скошується тільки верхня частина сидерату. Все коріння залишають у землі. Воно виконує важливу функцію — розпушує ґрунт, насичуючи його корисними компонентами.

Навесні ділянку не потрібно буде копати. Вона готова до вирощування сезонних культур. І це є чи не найголовнішою перевагою застосування сидератів. Якщо висівати їх регулярно, ґрунт стає легким, пухким і родючим.