Добрий господар

Не чіпайте, то й не вжалять

ОС бояться всі. Причому не тільки через негативний досвід контакту з цими комахами, а й через очікування капостей від них. Літаюча в кімнаті оса вже створює напружену атмосферу. А наразитись на осине гніздо де-небудь і зовсім страшно!

Урожай вони нівечать також ого як! Вибирають плоди і ягоди найсолодші, стиглі, швидко перетворюючи їх на м’ячку.

Не дають спокійно попити чайку або кави з чимсь солодким у відкритій альтанці — кружляють над головою та намагаються сісти на стіл зі смаколиками.

Ті оси, яких зазвичай побоюються, з тонкими таліями, — це так звані громадські паперові. Саме з ними випадає контактувати найчастіше і від них найбільші неприємності.

Чому вони «паперові» (Vespidae і Polistes)? Виявляється, людство їм має бути вдячним за підказаний принцип виготовлення паперу. Весь цикл розвитку сім’ї укладається в сезон. Довше за всіх живе матка — вона народжується до кінця літа, виростає, злучається і зимує в затишному місці. Навесні вибирається назовні, будує невелике гніздо з пережованих волокон деревини і відкладає туди яйця. Перших личинок вигодовує теж вона. На відміну від бджіл, личинки яких живляться переробленим пилком, осині дітлахи годуються спійманими і пережованими самкою (а пізніше — робочими осами) комахами та їхніми личинками.

З перших відкладених маткою яєць з’являються робочі оси, зайняті надалі будівництвом і прибиранням гнізда, вигодовуванням личинок і годуванням матки, яка повністю зосереджується на відкладанні яєць. За охорону будинку і доставку корму відповідають теж робочі особини.

Далі триває процес нарощування сімейства і, відповідно, збільшення гнізда. І так до кінця літа. Зі зменшенням довготи дня і зниженням температури повітря починають з’являтися чоловічі особини і майбутні нові матки-засновниці, відбувається спарювання. В зиму підуть тільки молоді матки, решта членів колонії загине.

Дорослі комахи харчуються нектаром, солодкими виділеннями попелиці, рослин, соком ягід і фруктів. Або варенням, яке залишилося без нагляду.

Оси активно ловлять мух, мурах, гусениць для згодовування своєму молодняку. Щоб упоратись із комахами і їхніми личинками, в ос є потужні щелепи. Ними вони також легко відгризають шматочки м’яса або риби, що стали доступними, й теж тягнуть у гніздо.

Жало паперові оси використовують як зброю для оборони. Схильності до нападу в наших широтах зазвичай не виявляють. Людини, що сидить у спокійній позі, оса не зачепить, а ось крики і розмахування руками вже сприймаються нею як загроза. Наближення до гнізда розглядається як підозріла дія, але оси без попередження не жалять — спершу вони просто будуть загрозливо витися поблизу, потім із розмаху вдаряються головою, і тільки найбільш нетямущих або тих, хто починає активно відмахуватися, жалять.

Шершні — не менш «страшні».

Вони теж належать до громадських ос, спосіб життя у них подібний до паперових ос, і гнізда будують аналогічно. Так само, як оси, гніздяться в дуплах, на горищах, навісах.

Навіть принципи попереджувально-оборонних дій (дзижчать, вдаряються головою, а потім жалять) в ос і шершнів схожі. При цьому останні дещо врівноваженіші: потрапивши до приміщення, не кидаються з боку в бік, а методично баражують у просторі, шукаючи виходу. Якщо є щілина, вони її неодмінно знайдуть. Без метушні.

Шершнів чисельно помітно менше, ніж паперових ос, і частіше вони зустрічаються біля пасік, де слабкі й хворі бджоли є для них легкою здобиччю.

Байки про смертельні укуси звичайних шершнів — не більше ніж страхачки: від одного укусу померти неможливо. Масово жалити шершні можуть, тільки охороняючи гніздо.

В цілому ці комахи дають суттєву користь, знищуючи сарану, мух, ос, носять до гнізда шматочки падалі. На відміну від ос шершні споживають злегка зіпсовані продукти: фрукти і ягоди з ознаками бродіння, м’ясо і рибу з душком.

Шершні значно більші за ос, і укус їхній болючіший. До того ж отрути впорскують більше. Біль від укусу звичайного шершня порівнюється з болем від укусу медоносної бджоли.

Тільки азіатський величезний шершень кусає неймовірно болісно й отруйно.