|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей Довіряти потрібно з осторогою Микола ЮРЧИШИН. ДО РЕДАКЦІЇ зателефонувала давня передплатниця «Сільських вістей» Ольга Гнатівна Герань із села Бацмани Роменського району Сумщини і схвильованим голосом повідала таке. Багато чого пережила вона на своєму віку. 1942-го Оля, 11-річна дівчинка, разом із 16-річним братом Олексієм носила нашим партизанам до лісу харчі. Прознали це фашисти і розстріляли брата на її очах. Їй же дивом вдалося врятуватися. Життя склалося так, що на старості літ Ольга Гнатівна залишилась одинокою. І як зраділа, коли 2014-го до неї на квартиру попросилася молода медсестра із Ямполя цього ж району, котру взяли на роботу за фахом до Бацманської медамбулаторії. Сім років мешкала в неї дівчина. Їй, привітній і лагідній, Ольга Герань щиросердо довіряла і розповідала найменші таємниці. Обмовилась і про те, де зберігає заощадження на чорний день. Та ось раптом у квітні нинішнього року завітала медсестра до бабусиної хати, аби показати хлопця, з яким познайомилась нещодавно. І сказала, що цього ж дня разом із ним виїздять до Польщі на заробітки. На прощання обняла бабусю і побігла з молодим чоловіком на автобус. Через кілька хвилин Ольга Гнатівна зазирнула до шкатулки, в якій зберігалися 43 тисячі гривень — пенсія та гроші, виплачені їй за паї, здані в оренду. І мало не зомліла. Ще вчора вони були на місці, а тут раптом зникли. Замість того, щоб одразу звернутися до поліції, бабуся зателефонувала колишній квартирантці, повідомила про пропажу. «Я знала, де ви зберігаєте гроші, але я їх не брала», — швидко кинула та і відключила телефон. Аж через кілька днів О. Герань набрала номер роменської поліції. Звідти приїхала поліцейська, заспокоїла стареньку: «Не переживайте, крадіїв постараємося знайти, і ваші заощадження повернуть». Та не так діло робиться, як слова мовляться. Три місяці минуло відтоді, а злочин так і не розслідуваний. За цей час колишня квартирантка приїхала з Польщі й уже влаштувалася на роботу в Києві. А що ж поліція? Сказали, що розшукують підозрювану, відтак неодмінно допитають. Якщо доведуть її провину, буде покарана згідно з чинним законодавством. А поки що доказова база у них практично відсутня. Якби О. Герань одразу після зникнення грошей зателефонувала їм, легше було б довести вину чи безвинність колишньої квартирантки. Одне просили бабусю — не розчаровуватися. Справу не закрито, слідчі дії тривають. Те саме повідомили працівники роменської поліції і кореспондентові «СВ», коли я поцікавився справою О. Г. Герань. І додали: якщо писатимете матеріал, то обов’язково застережіть наших дідусів і бабусь, аби не були такими довірливими з чужими людьми, навіть тоді, коли ті в розмові виявляють доброту і чуйність. Бо, на жаль, нерідко така надзвичайна улесливість буває підступною і фальшивою. Версія для друку До списку статтей |
З повагою рідні, друзі, колеги. м. Хмельницький. ДИТИНСТВО і юність Миколи Петрова минули в селі Бражинці, що в Полонському районі Хмельниччини. Батькам син завдячує звичкою вставати до зорі й трудитися не покладаючи рук. Закінчив спершу училище, затим технікум, інженерно-будівельний інститут. Відтак пов’язав свою долю з будівництвом, працював на різних посадах у тресті «Хмельницькбуду». Зарекомендував себе ініціативним, цілеспрямованим і наполегливим співробітником. Тому незабаром був висунутий на посаду головного інженера обласного об’єднання будівельних матеріалів. Десятки років очолював Центр сертифікації будівельних матеріалів. Звів у рідному селі церкву, створив сільський музей. Нещодавно життєвий поріг цієї щедрої на добро людини 75-й раз озолотило сонячне проміння. З чим ми вітаємо знаного на Поділлі будівельника. Доброго вам здоров’я, Миколо Андрійовичу, як кажуть, із роси й води в день ювілею і на многії літа. Божого вам благословення.
|