Архів
П’ятниця,
20 серпня 2021 року

№ 62 (19910)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

У пошуках справедливості

Анатолій МАЙМУР.

с. Новобогданівка

Миколаївського району

Миколаївської області.

КОЛИ проводили газифікацію нашого села, я теж під’єднав свій будинок. Всі роботи виконував «Миколаївгаз». Було встановлено котел, плиту і газовий лічильник. Через певний час вирішив поміняти котел на новий. Заміну за моєю заявою зробив «Миколаївгаз». А 2018-го оператор газорозподільної системи, здійснюючи планову перевірку, склав акт про те, що я начебто самовільно встановив газову плиту та провів заміну котла. Але всі роботи виконував майстер, він же й підписав акт.

У результаті мені виставили рахунок за необлікований об’єм природного газу (з січня по червень 2018-го) в розмірі 56 тисяч 636 гривень 66 копійок і подали позов до суду. Але я нічого самовільно не робив, платив за лічильником. Не зрозуміло для мене й те, чому працівник газової контори, який начебто виявив порушення, не відключив одразу котел, а просто поміняв в абонентській книжці його назву.

Суд відкладали вісім разів, бо не з’являвся позивач. Ухвала суду була на мою користь. Тоді позивач подав апеляційну заяву. На апеляційний суд мене не викликали, сказали, що повістку розмістили на сайті. Якому? Інтернету в мене нема. Апеляційний суд визнав, що я маю платити. Тоді я подав касаційну заяву до Верховного Суду України, на яку дістав таку відповідь: «Справа є малозначною в силу вимог закону. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження».

Дозвольте запитати: «Мала сума для кого: для мене чи «Миколаївгазу»? Створюється враження, що повернувся 1937 рік і людей карають безвинно. Тепер, вочевидь, почнуть забирати пенсію, а там, дивись, і з будинку виселять. Де і в кого мені ще шукати захисту?

Версія для друку          До списку статтей
  • З роси й води

З повагою рідні,

друзі, колеги.

м. Хмельницький.

ДИТИНСТВО і юність Миколи Петрова минули в селі Бражинці, що в Полонському районі Хмельниччини. Батькам син завдячує звичкою вставати до зорі й трудитися не покладаючи рук. Закінчив спершу училище, затим технікум, інженерно-будівельний інститут. Відтак пов’язав свою долю з будівництвом, працював на різних посадах у тресті «Хмельницькбуду». Зарекомендував себе ініціативним, ціле­спрямованим і наполегливим співробітником. Тому незабаром був висунутий на посаду головного інженера обласного об’єднання будівельних матеріалів. Десятки років очолював Центр сертифікації будівельних матеріалів. Звів у рідному селі церкву, створив сільський музей.

Нещодавно життєвий поріг цієї щедрої на добро людини 75-й раз озолотило сонячне проміння. З чим ми вітаємо знаного на Поділлі будівельника. Доброго вам здоров’я, Миколо Андрійовичу, як кажуть, із роси й води в день ювілею і на многії літа. Божого вам благословення.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове