Накопичуйте, а там як вийде...

Олена КОЩЕНКО.

В Україні з 2023 року почнеться впровадження накопичувальної пенсійної системи. Це передбачено розробленим Кабміном законопроєктом №2683-3, розгляд якого у парламенті вже почався. Отже, яку реформу нам готують і до чого це може призвести?

_{Що замислили
в уряді}

У ДОКУМЕНТІ сказано, що вже менш як через півтора року в нашій країні запрацює додаткове спільне обов’язкове відрахування внесків із працівника і роботодавця на персональний накопичувальний рахунок працюючого. Щоправда, як наголосив глава уряду Денис Шмигаль на установчому засіданні робочої групи з питань уведення обов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення, 2023-го сплачувати такі внески будуть не всі українці, що трудяться, а «лише ключові бюджетники». Йдеться про держслужбовців, соціальних працівників, учителів, військових, поліцейських тощо. Саме з них почнеться перший етап нової пенсійної реформи Кабміну, яка потім охопить решту трудівників.

На самому початку мінімальна накопичувальна ставка відрахувань становитиме 2%. Гроші збиратимуть одночасно і з роботодавців, і з працівників. Тобто щомісяця такий відсоток із заробітку сплачуватиме сам працюючий і ще стільки ж на його персональний рахунок надходитиме від роботодавця. Виходить, щомісячний внесок подвоюватиметься. Наприклад, із зарплати 10 тисяч гривень це буде 400 гривень щомісяця додаткових відрахувань. Усі зібрані кошти вважатимуться власністю працівника, а в разі його смерті накопичення підуть у спадок.

Водночас, аби при цьому не збільшувати витрати бізнесу і не зменшувати зарплату людини, запропоновано на 2% зменшити єдиний соцвнесок (з 22 до 20%) і податок на доходи фізичних осіб (з 18 до 16%). Але, повторюся, 2% накопичувального внеску — це мінімальна ставка, яка з часом має зрости до 7% і навіть, уже лунають пропозиції, до 10%. Так що, шановні співвітчизники працездатного віку, готуймося відкрити гамана на своє обіцяне урядовими реформаторами «світле пенсійне майбутнє».

Скільки, питається, у цьому пенсійному майбутньому можна буде отримати? Прописані різні варіанти. Але візьмімо базовий — із мінімальною накопичувальною ставкою та з передбаченим законопроєктом її зростанням у подальшому. Саме такий розрахунок навело Міністерство соціальної політики. Скажімо, людина безперервно трудиться 35 років, отримуючи зарплату в сумі 15 тисяч гривень. Під час виходу на заслужений відпочинок на її рахунку буде 400 тисяч гривень «чистих» накопичень. Якщо припустити, що після того пенсіонер проживе 15 років, то щомісяця він зможе одержувати трохи більше двох тисяч гривень. Крім того, до цієї суми додасться і солідарна пенсія, яка виплачуватиметься паралельно в повному обсязі.

Займатися збиранням внесків та примноженням їх шляхом інвестицій будуть приватні пенсійні фонди і банки, що попередньо здобудуть сертифікацію. Українцям дозволять самим обирати, кому довіряти свої гроші. А якщо вони не зроблять такого вибору, то кошти автоматично перекажуть на рахунок Пенсійного фонду, який має створити Кабінет Міністрів спеціально для накопичення другої пенсії. При цьому, як запевнив в інтерв’ю ЗМІ міністр фінансів Сергій Марченко, учасники накопичувальної програми зможуть хоч щодня перевіряти ці заощадження, ще й «у разі сумнівів щодо безпеки грошей» передавати їх в інший фонд.

За словами головного фінансиста, накопичувальні пенсії громадян держава планує надійно захищати: «Законопроєктом передбачено понад 40 механізмів, які практично зводять до нуля можливість їх пропажі в результаті недобросовісних або непрофесійних дій розпорядників накопичувального фонду»…

_{Три основні ризики}

УТІМ, на думку експертів, крім плюсів, які нам так розхвалюють урядовці, захищаючи свій законопроєкт, нова система приховує в собі чимало ризиків. А найбільших серед них три: брак на сьогодні державного регулятора, який міг би ретельно контролювати діяльність пенсійних фондів; нестача надійних інвестиційних інструментів, що дадуть змогу вберегти гроші від інфляції і забезпечити прибуток; відсутність чіткої системи повернення пенсійних активів у разі ліквідації емітентів цінних паперів і банків.

Узяти хоча б надійність збереження пенсійних накопичень. Сьогодні банки гарантують повернення тільки 200 тисяч гривень за вкладами. Решта грошей згорає, якщо фінансова установа банкрутує. Де в законопроєкті прописано державну гарантію того, що у випадку, як мовиться, не дай, Боже, чого наші накопичувальні внески так само не згорять, а будуть захищені? Такої гарантії нема. Поки що Мінфін тільки пропонує створити якийсь там аналог Фонду гарантування вкладів для накопичувальних пенсій, не пояснюючи, а звідки візьмуться на нього гроші.

Крім того, для рядових платників накопичувальних внесків усе ж проблематично буде визначитись, кому саме довірити свої кошти на зберігання. Непосвяченій людині важко оцінити надійність фінустанови, яка, не виключено, почне агресивно рекламувати свої послуги в якомусь регіоні, заманюючи клієнтів. Зрештою і її послуги теж не благодійні. В будь-якому разі у вигляді різних комісій доведеться платити за те, щоб ваші гроші зберігали і намагалися примножити.

Проте й стосовно інвестування теж ніхто не дасть вам гарантії, що в підсумку ви отримаєте більше, ніж віддали. Щоправда, міністр фінансів налаштований оптимістично. Він заявив, що головним інвестиційним інструментом для накопичувальних пенсійних внесків мають стати облігації внутрішньої державної позики. Чи не намірився, бува, уряд зі своїми хронічно дефіцитними бюджетом і ПФУ знайти собі додаткове джерело фінансування, прибравши до рук ще й пенсійні накопичення? І такі припущення висловлюються в експертному середовищі.

Зрештою все залежатиме ще й від того, яка буде інфляція в країні, куди вкладатимуть ваші гроші, наскільки ефективними виявляться ці інвестиції, що буде з курсом гривні...

Під таким же ударом, між іншим, нині перебувають і наші солідарні пенсії. Сьогодні загальний дефіцит коштів Пенсійного фонду сягнув аж понад 11 мільярдів гривень. ПФУ давно дотується запозиченнями з державної скарбниці, які у першому півріччі нинішнього року становили рекордних 71,1 мільярда гривень (ось звідки беруться всі ті нібито «зростання» пенсій у державі — з додаткового витрушування кишень працюючих громадян, як платників податків). І проблеми у ПФУ дедалі глибшають. Фахівці застерігають: як за таких умов виплачувати навіть солідарні пенсії, коли забрати, як заплановано в законопроєкті, ще 2% з нинішнього єдиного соціального внеску? І без того в Україні за останні 12 місяців кількість працівників, які сплачують внесок до Пенсійного фонду, скоротилася на майже 600 тисяч осіб…

Як бачимо, на українському пенсійному «фронті» — суцільні «мінні поля». І нова реформаторська ініціатива Кабміну, вдягнена в абияк скроєну і зшиту законодавчу свиту, може ще більше загострити негаразди з виплатами. Колишній міністр соцполітики Андрій Рева заявив, що за нинішньої неналагодженої і слабкої, фактично знекровленої через брак трудових ресурсів вітчизняної економіки це від самого початку провальна ідея, яка не виправдає сподівань українців на гідне життя на пенсії. З дієвої підтримки економіки — ось із чого треба починати, як це свого часу зробили багато країн. Крім того, А. Рева вважає: існує висока ймовірність того, що на фондовий ринок, де недержавні пенсійні фонди купуватимуть акції підприємств, аби одержувати прибуток, виходитимуть підставні фірми, які демонструватимуть «чисту» бухгалтерію, але будуть створені саме для того, щоб красти гроші.

_{А як воно в сусідів?}

ЦІКАВО порівняти українські реалії із ситуацією з пенсіями у наших західноєвропейських сусідів, які сьогодні прихистили чимало українських заробітчан. Це дає змогу зробити опубліковане статистичне дослідження глобального пенсійного індексу найбільшої світової компанії з управління активами Mercer.

Узяти хоча б Польщу, де налічується 7,8 мільйона пенсіонерів (20,6% населення країни), де жінки ідуть на заслужений відпочинок у 60 років, а чоловіки — у 65 і де необхідний стаж для виходу на заслужений відпочинок відповідно становить 20 і 25 років. Мінімальна пенсія там 250 євро (46,15% від мінімальної зарплати). Середня пенсія — 512 євро (45,5% від середньої зарплати).

У цій країні діє обов’язкове пенсійне страхування для працівників та низки соціальних груп. Пенсії виплачує Заклад соціального страхування (ZUS) переважно за кошти відповідного фонду, що збирає внески (FUS). Пенсійні внески складають 19,52% від зарплати, їх працівник і роботодавець платять навпіл.

У Польщі існує дві пенсійні моделі. Перша — для народжених до 1949 року: вони одержують звичайні солідарні пенсії. Друга — для народжених після 1949-го. Для останніх розмір пенсії залежить від суми внесків. Також такі громадяни можуть обрати, куди скерувати внески, з двох варіантів. Перший — усі внески надходять на особистий рахунок у ZUS. Другий — частина внеску (7,3%) йде на рахунок особи у відкриті пенсійні фонди. Цей варіант подібний до накопичувальних пенсій, які планують запровадити в Україні.

Тим часом в Угорщині нараховується 2,56 млн пенсіонерів, які становлять 26,5% населення. Там пенсійний вік однаковий для всіх — 64,5 року. Необхідний стаж — 20 років. Мінімальна пенсія — 71,6 євро (незмінна з 2008 року, 17,7% мінімальної зар­плати). Середня пенсія — 357 євро (35,9% від середньої зарплати).

З 1998-го до 2010 року в результаті реформи в Угорщині існувала трирівнева пенсійна система. Перший рівень — солідарна (традиційний державний пенсійний фонд). Внески працюючих угорців дорівнюють 10%. Другий рівень — обов’язкові внески до приватних пенсійних фондів (накопичувальна система). До них надходило близько 25% внесків, які потім інвестувались фондами. В останніх накопичився ресурс, еквівалентний 10% ВВП країни. Третій рівень — добровільні пенсійні накопичення. У 2010 році через великий дефіцит бюджету (11%) та борги перед міжнародними кредиторами Угорщина націоналізувала кошти приватних пенсійних фондів і відмовилась од другого рівня. Таким чином, у країні залишились солідарні пенсії та добровільні пенсійні накопичення. До 2022 року пенсійний вік там сягне 65 років.

_{Замість післямови}

НА ЖАЛЬ, 11 мільйонів українських пенсіонерів не можуть похвалитися бодай наближеними до сусідів по Європейському материку виплатами. Сьогодні середня пенсія в Україні становить 3507 гривень (109 євро), а мінімальна — 1854 грн (59 євро)… Так, солідарна пенсійна система, можливо, віджила своє. Але не годиться шляхом таких сирих і непродуманих законодавчих змін упроваджувати реформу, наслідком якої, з високим відсотком імовірності, будуть нові розчарування, якщо не трагедії.