Дослівно

_{Людина з гранатою}

Анатолій Матвійчук.

Ну от і все. Пробачте, побратими.

Терпець урвався. Нерви на межі.

Я хочу побалакати із тими,

Хто начебто свої, але... чужі!

Вони сидять в просторих кабінетах

На пагорбах печерських в тишині,

Вони не в бліндажах і не в наметах,

Не в сутінках АТО, не на війні.

Мене дістала ця братва пихата,

Яким моя земля не дорога —

В моїй долоні бойова граната,

А в серці — справедливості жага.

Я знаю, в них ні болю, ні провини,

Вони лише державні упирі,

Куди вони ведуть мою країну?

       І що розпродають за хабарі?!

       Не можу більше плакати щоночі

       За друзями, яких уже нема,

       Я хочу подивитись в їхні очі,

       Що в тих очах — чи світло, чи пітьма?

       Забувши про останню обережність,

       З гранати я висмикую чеку —

       Я відсвяткую власну Незалежність,

       Можливо, що востаннє на віку.

       Ще моя гідність щось для мене значить.

       Вона святіша за пусті слова...

       А люди — зрозуміють і пробачать,

       Чому моя війна іще трива...

Свій емоційний вірш народний артист України присвятив ветерану АТО Володимирові Прохничу. 4 серпня цей колишній боєць батальйону «Айдар», нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня», зайшов до будівлі Кабміну в Києві з гранатою і погрожував її підірвати. Після спілкування з бойовим побратимом він здався правоохоронним органам. За попередньою інформацією, Володимир, який зазнав на фронті важкої контузії, наважився на такий відчайдушний крок, отримавши чергову відписку від чиновників на своє ветеранське звернення.