Архів
Вівторок,
10 серпня 2021 року

№ 59 (19907)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Людина та її справа

На службі у громади

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

Кумедна кучерява Дора не дає вранці Тетяні проспати на роботу. Ба більше, вона будить її так, щоб часу вистачило на ранкову прогулянку, біжить і заглядає в очі: у тебе все гаразд? Компанійського цвергшнауцера подарував дружині коханий чоловік. Євген бачить, якого розумового навантаження та напруження вимагає від неї щоденна праця, підтримує, тому не помилився з подарунком — прогулянки з чотирилапим другом стали психологічним розвантаженням. Вечорами вони вирушають гуляти утрьох, вихідними — на Хортицю.

НУ А БУДНІ у Тетяни Іванівни Груші суворі — вона одна із трьох поліцейських офіцерів Широківської об’єднаної територіальної громади, що в Запорізькому районі, котра налічує 10 старостинських округів, де мешкає 12 800 людей із числа лише зареєстрованих. Жінка в погонах не поступається в професіоналізмі своїм колегам — Євгену Захарченку та Єгору Малієнку.

У недалеке минуле відійшли часи, коли за селами були закріплені дільничні поліцейські. Ми пам’ятаємо їхню службу — не встигне розібратися людина в погонах із крадіжкою курей в одному селі, як наздоганяє тривожне повідомлення про бійки з кривавими наслідками дебоширів в іншому. Встигай лише обертатися. Коли була запроваджена посада поліцейського офіцера громади, постала умова, що виконувати цю місію мають лише чинні правоохоронці. Тетяна з 2016 року служила у патрульній поліції Запоріжжя, має дві вищі освіти: викладач англійської мови й літератури та спеціаліст із права.

Ведемо з Тетяною розмову про прозу буднів. Левова частка роботи припадає на спілкування та розв’язання проблем, зокрема родин, які або потрапили в складні сімейні обставини, або втратили життєві орієнтири, недбало ставляться до виховання дітей. Таких, за словами Тетяни Іванівни, дедалі більше. «Недоглянуті діти — моє вразливе місце, — розмірковує офіцер, — вони не можуть себе захистити, відповісти на кривду. Маємо списки дітей із таких сімей, вони в нас на контролі. Крають серце випадки, коли запивають обоє батьків або пускаються берега матері-одиначки, йдуть з дому, залишаючи вдома крихітних діток. Траплялося, кидали малечу двох-чотирьох років… Завдяки небайдужим людям ми отримуємо таку інформацію і негайно реагуємо — приїздимо із працівниками служб — соціальної, у справах дітей. Зазвичай застаємо картину не для слабких нервів: у домівці напівроздягнені діти, замурзані, голодні. Складаємо акт, викликаємо «швидку», яка доправляє їх у лікарню, де обстежать, нагодують і нададуть допомогу. З батьками надалі розбирається суд».

— Звичайно, — веде далі Тетяна Іванівна, — до радикальних дій — позбавлення батьківських прав — не варто вдаватися зопалу, на підставі лише одного вчинку чи вияву недбалості. Адже у «казенному» домі дитині ніколи не буде краще, ніж у родині. Спершу вивчається спосіб життя сім’ї чи самотньої мами, обставини, що спричинили моральне падіння. Важлива кожна деталь.

— Іноді людині досить вчасно подати руку допомоги, і вона відчує свій шанс та скористається ним, — каже. — Трапляється, що з якихось причин сім’я не має соціальних виплат, допомагаємо вирішити і цю проблему. Проте такі сім’ї і надалі залишаються в полі нашої уваги. Коли факти недбальства повторюються — це вже сигнал, що дітей слід рятувати від біди.

Прикро, що на тлі безробіття, загальної зневіри у селі розквітає алкоголізм, шириться наркоманія.

— Випивають і чоловіки, і жінки, нерідко — удвох. Здебільшого вживають спиртне сумнівної якості, яке часто виготовляють самі. Підростають їхні діти, які вже змалку переймають від своїх горе-батьків звичку курити, лаятися… Далі більше, починають красти і заглядати до чарки. Робимо, що можемо: профілактичні рейди, просвітницьку роботу в освітніх колективах, щоб достукатися бодай до молоді.

Гіркою прикметою сьогодення стало й домашнє насилля. Але добре вже те, що жінки частіше почали повідомляти про таке, адже іноді некеровані дії схильних до знущань можуть обернутися фатальними наслідками.

Допікають селянам і крадіжки, тому звернень до поліції теж не бракує. «Крадуть усе, що лежить погано і добре, — констатує Тетяна Іванівна. — Що особливо прикро — односельці купують вкрадене у своєму ж селі. Інструменти, посуд, речі домашнього вжитку. Якби був одностайний спротив населення краденому, можливо, таких випадків стало б менше».

Тетяні її служба до снаги. Громада потурбувалася про гідні умови праці, забезпечила автомобілем. Життя вирує, щодня виникають ситуації, де людям потрібна допомога. Дарма що робота неспокійна, за графіком до 18-ї вечора, але хто його дотримується, того графіка, — у межах телефонного доступу офіцер поліції цілодобово.

— Життя має багато світлих барв, — вважає Тетяна. — Сенс моєї роботи в тому, щоб їх дедалі більшало. Коли чую від людини слова подяки — це потужна мотивація. Як і те, що люди почали мені довіряти. Це багато чого вартує!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Під вартою
Читати
Заплатять усі
Читати
Догосподарювалися
Читати
Державі залишать дещицю
Читати
Пішов митець
Читати
Готуються до третьої хвилі
Читати
Гречка здешевшає?
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове