Прощання з літом

Микола ЛУКІВ.

Ще тільки серпень,

а проте

Одне кленятко

золоте,

Одзеленівши,

сумовито

У вирій проводжає

літо.

Стоїть воно

серед галяви,

Під ним прижухлі

квіти й трави,

Над ним високе

небо синє

Не літнє вже,

ще не осіннє.