Запасливий ховрах

Назар ВОЛОШИН,

зоолог.

ЦЕ МАЛІ рийні тварини з великими очима, маленькими вухами, щічними сумками, короткими кінцівками й хвостом і міцними кігтями. Живуть у Європі, Азії й Північній Америці.

В Україні мешкають чотири види. Це ховрах крапчастий, ховрах одеський, ховрах європейський і ховрах малий. Населяють здебільшого лісостеп і степ країни.

Ховрахи живляться соковитими частинами степових рослин, цибулинами та насінням, завжди неподалік нір. Деякі види споживають і комах: сарану, коників, жуків і гусінь. Роблять значні запаси їжі з насіння трав’янистих рослин і зерен хлібних злаків. Посушливої пори здатні робити переходи у пошуках їжі на 7-10 кілометрів.

Спосіб життя наземно-норовий. Живуть колоніями в норах, які викопують самі. Діаметр до 9 сантиметрів при вході. Довжина нори та її устрій залежать від виду ховраха і конкретного ландшафту. На піщаних ґрунтах вони найпротяжніші — до 15 метрів завдовжки і трьох метрів завглибшки. На щільніших глинистих ґрунтах — до 5-7 метрів. Усередині нори зазвичай є гніздова камера, встелена сухою травою. Ховрашки відомі своєю звичкою при небезпеці ставати «стовпчиком» і видавати характерні свистячі звуки.

Гін у ховрахів зазвичай починається через кілька днів після пробудження зі сплячки. Самка приносить один виводок на рік. Число дитинчат у ньому коливається від 2 до 12. Тривалість вагітності приблизно 23-28 днів. Годує молоком. Самець тим часом приносить їжу самиці.

На осінь та зиму вхід до нори тварини забивають землею і впадають у сплячку, під час якої їжі не вживають. У цьому стані температура тіла може знижуватись до плюс 1-2 градусів. Серце б’ється від п’яти ударів на хвилину. Такий стан ховрахи можуть переживати до шести місяців. Сплячка може тривати і до дев’яти місяців. Під час неї тварини втрачають до половини своєї маси. Прокидаються навесні, після чого температура тіла поступово піднімається до 40 градусів.

Ховрахи — одні з найбільших тварин-шкідників на посівах сільськогосподарських культур серед гризунів. Вони поїдають колоски зернових культур. Крім того, мають здатність за запахом знаходити під землею посаджені жолуді, насіння клена, ліщини, абрикоси тощо. Природні носії збудників ряду хвороб (чума, туляремія, бруцельоз).

Попри те що багато видів ховрахів занесені в Червоні книги України, Польщі, Молдови, Росії та Білорусі, вони є об’єктом хутрового промислу. Фермери ж винищують їх через їхнє шкідництво.

За даними Міжнародної спілки охорони природи, ховрах європейський перебуває під загрозою вимирання, а ховрах крапчастий близький до загрозливого стану. Браконьєрство карається законом. Спостерігають зменшення кількості ховрахів у тому числі і в Україні. Відстань між територіями, де розташована нора ховраха, більшає і зараз сягає до 9 кілометрів.