• Літа молодії

Хай щастить Богданці

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

Мене вразила історія Богданки Хомич із поліської глибинки — села Колки Дубровицької громади, що в Сарненському районі. Вона, інвалід від народження, якій складно пересуватися навіть на візку, закінчила школу із золотою медаллю. Дівчинка працювала з учителями свого НВК за індивідуальною програмою, хоча підступна хвороба прогресувала…

_{Не втрачають оптимізму}

А ВТІМ, перевірити свої знання на ЗНО Богданка не змогла: адже дістатися пунктів тестування їй просто нереально.

— Єдине, що для нас підходить, — дистанційне навчання. Але й тут проблема: в державних вишах його для інвалідів просто немає, хоча державна установа — Фонд страхування інвалідів — фінансує навчання студентів, скажімо, в недержавному університеті «Україна». Ми ж обрали спеціальність «Психологія» в міжнародному економіко-гуманітарному університеті в Рівному. Я сама днями завезла туди документи, тепер укладемо угоду з вузом та Фондом страхування інвалідів. Бачите, карантин вивів на перший план дистанційне навчання та роботу — тож, гадаю, і в нашої Богданки буде своя ніша для самореалізації, — не втрачає оптимізму мама Лілія Станіславівна.

Звичайно, буде: світ навколо нас змінюється на очах. Щоправда, не завжди на користь людей з обмеженими можливостями. Пригадайте, чого варті висловлювання голови парламентського комітету з питань соціальної політики Галини Третьякової, що вже стали в Україні притчею во язицех. Чи не краще було б пані Галині та її колегам докласти реальних зусиль для допомоги таким талановитим дітям, як Богданка?! Просто поїдьте в поліські Колки й подивіться, як воно — бути мамою двох діток-інвалідів (молодший братик Богданки теж страждає від невиліковної недуги, але вчиться на відмінно!). А мама… Вона встигає і з дітками раду дати, й по господарству впоратися, ще й порадувати себе та сусідів неймовірними квітами! До речі, пані Лілія Хомич веде сторінку у Фейсбуку: там і я милуюся творінням її працьовитих рук та величезного материнського серця.

І зробіть нарешті так, щоб інклюзія реально запрацювала не лише в школах, а й у державних вищих навчальних закладах — насамперед педагогічних.

_{«Допомогла» пандемія?}

ЗАГАЛОМ же на Рівненщині 18 юнаків і дівчат отримали на ЗНО 200 балів із різних предметів: такий результат є вперше за багато років.

«Якщо 2018-го було четверо 200-бальників, 2019-го — шестеро, торік — восьмеро, то нині маємо 18 розумників, із них п’ятеро — із англійської мови, четверо — з біології, по троє — з математики та з української», — каже завідувач кабінету ЗНО та моніторингу якості освіти обласного інституту післядипломної освіти Ігор Опольський.

Виходить, саме пандемія дозволила випускникам зосередитися на профільних предметах і… несподівано побила всі рекорди?! Вочевидь.

Голова ОДА Віталій Коваль видав розпорядження про преміювання кожного з 18 200-бальників: на початку вересня кошти з обласного бюджету надійдуть на їхні картки — по 5 тисяч для кожного.

До речі, переважна більшість 200-бальників уже подала документи до українських вишів: хтось хоче стати лікарем, хтось — фінансистом, політологом чи дипломатом.

Приміром, рівнянка Анна Левчик, яка була фіналісткою програми «Флекс» і рік жила в США, каже: «Думала, хочу жити за кордоном, доки не побувала в Америці. Там і усвідомила: вдома все одно краще. До того ж я дуже люблю Україну. Тому допускаю роботу в міжнародній компанії, але для життя обираю власну країну».

Як хочеться, щоб і Україна плекала свою молоду еліту!

До речі, серед цьогорічних 200-бальників половина — діти з сільської місцевості. Вони дедалі впевненіше руйнують стереотип, що в звичайній школі учні не можуть скласти ЗНО на найвищий бал.