Cтоліття Мліївської садстанції

Ольга ОСИПЕНКО.

с. Мліїв Черкаського району

Черкаської області.

ЧЕРЕЗ пандемію коронавірусу наукова громадськість, мліївці не змогли відзначити пам’ятну дату у належні терміни. Тож свято було перенесено на 16 липня, як і відзначення 130-ї річниці від дня народження Володимира Симиренка, що припадає на кінець року.

Звісно, за наших непростих епідемічних часів святкування було скромне. Та й нинішні умови господарювання, наукової діяльності різняться від періодів справжнього розквіту садстанції, коли вона була флагманом не лише української помологічної науки. Адже у Мліїв у 70-80-х роках ХХ століття приїздили тисячі людей, делегації із багатьох країн Європи, Азії й Америки!

Проте нині найголовніше те, що у Мліївській дослідній станції садівництва збережено матеріальну основу і славні традиції помологів Симиренків.

— Ми зберегли і продовжуємо зберігати найцінніше — кілька тисяч сортів рослин, зібраних іще Левком Платоновичем Симиренком і примножених наступного після нього століття, — каже директор найстарішої в нашій державі садівничої наукової установи Володимир Фільов. — Це всенародне надбання, генетичний код усіх фруктових дерев України, й не лише фруктових.

Але ми не тільки оберігаємо цю безцінну колекцію — наші науковці попри відомі труднощі продовжують виводити нові сорти. Так, селекціонером Варварою Волошиною виведено яблуко під назвою Мир. Що підкреслює головну мету людського життя, зокрема прагнення українців жити у мирі і злагоді з іншими націями світу.

Учасники свята відвідали музей родини Симиренків, де екскурсоводами були учні місцевого освітнього закладу. Також гостей привітали чудовими народними мелодіями, щирою українською піснею мліївські троїсті музики. Побували гості й біля родинної церкви Симиренків. Уклонилися всім, хто спочиває вічним сном на цвинтарі біля храму, пройшлися алеями давнього парку, де все дихає нашою історією.