• Запитуєте — відповідаємо

Скажи мені, брате...

Петро САВЧУК.

м. Хмельницький.

Пита жіночка тутешня

Столичного брата:

— Що там чуть

про незалежність?

Розкажи, Кіндрате.

Бо в радіопередачах

Весь час одне слово.

А щоб було щось на краще,

То нема нічого.

— Та й в Києві, —

брат говорить, —

Все оті болячки:

Стоять фабрики, заводи,

А люд тягне тачки.

Одні ледве виживають,

Хоч і неледачі,

А іншії виганяють

В три поверхи дачі.

— То, виходить, так усюди?

І в кого ж питати,

Доки лихо оце буде?

Скажи мені, брате...

Брат дістав з кишені «Приму»,

Глянув на дах хати:

— Будуть, сестро,

кращі зміни,

Лиш тра зачекати...

Є у нас усе хороше,

А чужим нас душать.

Везуть сир і яйця з Польщі

Та стегенця Буша.

Із своїм до нас всі пруться,

Гроші витягають.

Що, в нас кури не несуться

Чи корів немає?

— То і ти, хоч і столичний,

Нічого не знаєш.

Бачиш, я тебе питаю,

Ти мене питаєш...