Трава, трава на дорозі Микола ЯСЕНЬ. Дніпропетровська область. Не по пояс, як співалось колись у відомій пісні, але чималенька, одначе. Виросла вона на дорожньому полотні в селі Олексіївка, що у Нікопольському районі Дніпропетровщини. Торік восени цей населений пункт уже «прославився». Тоді біля нього на стратегічній для півдня автомагістралі вздовж Каховського водосховища на Дніпрі під важким ваговозом — для чиновників несподівано, але очікувано для місцевого люду — розвалився міст через річку. ПІСЛЯ того практично щодня у своїх ЗМІ влада регіону сповіщала народ про те, як героїчно тривала його відбудова. Повідомлення подавались у дусі мало не бойової хроніки. Дружно та захоплено розповідалося також, що в Олексіївці в рамках обласного великого дорожнього будівництва розгорнулися роботи з капітального ремонту асфальтного покриття центральної вулиці, яка віддавна, за іронією долі, має назву Зелена. Мовляв, мешканці села вперше за останні тридцять з гаком років нарешті дочекалися такого щастя. А цієї весни вулиця справді зазеленіла та забуяла: крізь ще свіжий асфальт, який, утім, у багатьох місцях пожолобився, густо проріс бур’ян. Пагони спершу несміливо пробивалися вгору, а після рясних дощів рвонули у ріст то острівцями, а то й цілими галявинами. Особливо виділялися будяки і лопухи. З’явилася, кажуть, і якась нова для цього краю рослина. Просто чудасія! У відповідь на скарги місцевих жителів чиновники зав’язали дискусію на тему, яка ж непереборна сила природи загалом і звичайної трави зокрема — пробиватися крізь щільний асфальт. Тоді обурені селяни виклали у соціальній мережі фото своєї зовсім недавно відновленої за нібито всіма технологічними стандартами, а головне — в обсягах, передбачених проєктом, вулиці. У коментарі до світлини жителька Олексіївки Оксана Бабій, яка поширила цей допис, запитувала чиновників, захоплених винятковою жагою до проростання бур’янів не лише на городах, в полях і степах, а й на вулиці з твердим покриттям, чи не в нікудишній якості асфальту насправді річ? Наприклад, у його кількості, покладеній і прикоткованій. А тим часом коштів, як відомо з відкритих джерел, на ремонт Зеленої було витрачено достатньо, щоб очікувати надійну і довготривалу її експлуатацію. Цей допис мав чималий резонанс. До села примчали дорожники і заходилися мерщій «виправляти» свій брак. Як? Ніколи не здогадаєтеся! Прибули з такими знаряддями праці, як… сокири, і почали ними вирубувати пророслі бур’яни, а отвори та щілини після них залили-замазали смолою. Тобто заліпили і дірки, і людям очі. Хоча мешканцям Олексіївки, можна сказати, «пощастило»: в сусідньому селі ями та вибоїни не залатали, а замостили… скошеною травою. Вся область досі гірко сміється... Але й це ще не все. Історія дістала продовження, якого не чекали. На Дніпропетровщині загалом шість Олексіївок, окрім цієї, нікопольської, — ще в колишніх Криничанському, Покровському, Солонянському, Софіївському та Юр’ївському районах. І всі вони дружно відгукнулися, що в них аналогічні, мовляв, проблеми! А слідом і десятки інших сіл заявили, що і в них на вулицях та дорогах відбувається швидше велике крадівництво, ніж велике будівництво. Та що говорити про сільські автошляхи і вулиці та провулки, а також містки і доріжки, якщо й траса з Дніпра на Запоріжжя, якою ось-ось хвалились як європейським автобаном, з боку Дніпра (це той її відрізок, який не дуже давно лагодили дніпровські автодорожники) нині поступово перетворюється на смугу перешкод для водіїв. |