Рушничок на щастя

Іван СЕРГІЄНКО.

Сумська область.

Фото автора.

РОДОМ Галина Лаліченко — із села Качанівка, що в Охтирському районі Сумщини. В неї, як і в решти тодішніх дітей, були клопоти, відмінні від інтересів більшої частини сучасного юного покоління. Після занять у школі дівчинка спершу допомагала батькам по господарству, робила уроки, а затим уже могла сісти за своє улюблене заняття — вишивання. Не полишає голку з ниткою Галина Дмитрівна досі.

Вишиті рушники, килими, одяг — усе виготовлене нею вручну. Тож не дивно, що хата моєї землячки — мов великодня писанка, вся уквітчана різноколірними барвистими узорами. Нині вже рідко де й знайти таку оселю.

Світлими узорами вигаптувані рушники на стінах поруч образів святих. Недаремно у народі кажуть: «Хата без рушників — що родина без дітей», «Рушник на кілочку, наче хата у віночку». Споглядаючи таку красу, хочеться, щоб колишні славні традиції повернулись! А рушник, який Галина Дмитрівна тримає у руках (на фото), — весільний. Символ сімейного щастя.

Нещодавно жінка захопилася ще й виготовленням іграшок. «Річ, зроблена з любов’ю, дарує сімейне тепло і затишок, — переконана майстриня. — Бува, натхнення приходить зненацька і тоді від улюбленої справи годі відірватися. Так народжується новий витвір. У моєму домашньому саморобному зоопарку вже чимало чудернацьких звіряток. Кожна тваринка має свою історію створення, до кожної знаходжу особливий підхід в оздобленні». А на завершення Галина Лаліченко натхненно проказує: «Бажаю всім читачам «Сільськовістяночки» розширювати власний світогляд, знаходити час на хобі, плекати в собі паростки таланту до улюбленої справи, відтак світ заграє для вас новими барвами і зміниться на краще».