| |
Версія для друку На головну Квітне «Лілея» Ганна БОЙЧУК. Кіровоградська область. Новоградівка
— мальовниче степове село в Бобринецькому районі. Тут дуже гарно й затишно,
обабіч невеличкої річки Богодушної дві прямі, мов під лінійку, вулиці. А у
центрі, серед крислатих дерев, височіє сільський будинок культури. Йому вже
добрих пів століття. СТАРШІ
селяни пам’ятають, як споруджували його в 1970-ті роки минулого століття і
скільки було навколо цієї події радості! Головував тоді у колгоспі Юрій
Федорович Соловйов, дбав не лише про врожаї та надої, але й про те, щоб людям
було де зібратися, концерт подивитися, кіно. Новоградівка ожила, раділа, в
осередку культурного життя завжди було людно й весело. Все село прикипіло до
драмгуртка — одні артистами, інші глядачами. Поспішали на репетиції дорослі,
школярі займалися в гуртках, старша молодь полюбляла дискотеки. Досі добрим
словом чоловіка згадують. Може, в
цьому клубі, як у сотнях інших сільських, і завмерло б життя на якійсь
печальній ноті, якби не «Лілея». Народилась вона 15 років тому з легкої руки
тодішнього сільського голови Ольги Костянтинівни Маркової, директора будинку
культури Олени Миколаївни Нечай і музичного керівника Вадима Миколайовича Жука.
Жінки створили вокальний гурт, який отримав назву витонченої квітки, символу
ніжності, жіночності. Зібралися не професіональні виконавиці, а талановиті
активні жительки села, закохані у пісню. І повели свою мелодію! Село завжди з
піснею, так легше переживати скруту, а радіти й поготів. Там, де збирається
рідня з нагоди днів народження, проводів в армію, урочистих дат, неодмінно
звучить «Ой у полі три криниченьки», «Цвіте терен», «Розпрягайте, хлопці,
коней». Валентина
Іванченко, учасниця ансамблю, небагатослівна. «Сцена для мене все!» — каже
молодиця. Співала сольно, в дуеті, в хорі. Пам’ятає дитинство у колі великої
тоді співочої рідні, де збирала до гурту людей радість зустрітися й поспівати.
Іноді матуся Лідія Іванівна Рахуба просить доню наспівати щось, як та приходить
із репетиції. Досі згадує, як зраділа, коли «Лілея» усім гуртом в яскравих
строях завітала на подвір’я з нагоди її 85-річчя й влаштувала такий собі
невеликий концерт, щоб щиро привітати жінку. Такі
святкові подарунки землякам співочий колектив робить часто з нагоди особливих
дат і подій. Завершиться карантин, неодмінно продовжать дарувати односельцям
приємні сюрпризи. Директор
будинку культури і художній керівник «Лілеї» Олена Нечай розповіла, що колектив
не має свого баяніста — приїздить із Бобринця Андрій Куцюрюба, розкладе мелодію
на голоси, послухає дівчат, підправить, а далі все самі. Кожна душу переливає у
пісню свою. — Зараз у
«Лілеї» творчий розквіт, — каже пані Олена. — У репертуарі добра півсотня
пісень — ніжних, життєрадісних, пісні линуть від душі і торкаються самого
серця. Це й обрядові, й побутові, патріотичні, ліричні, жартівливі. Є
найулюбленіші — «Біля річки, де калина...», «Біла хата», «Мамина коса»,
«Черешенька», «Гуляй, село», «Баяніст», «Цвіт пахучий, білий». Репетиції
колективу відбуваються дружно, невимушено, як у хорошій родині. Це спілкування
додає снаги. У селі, надто навесні, завжди багато клопотів: у господі, на
городі. Встигай усьому дати лад. Здавалося б, наробилися, то вже не до пісень.
Але це не про наших учасниць. Найкращі мами і бабусі, турботливі дружини й
умілі господині — різні за віком, вподобаннями, характером та професією — на
роботі і вдома вправно господарюють, й від душі поспівати збираються. Кожна з
них заслуговує на добре слово й велику повагу. Дуже приємно, що сільська рада
ніколи не стояла осторонь проблем сільського будинку культури. Тож маємо
сучасну музичну апаратуру, приміщення на час концертів, репетицій опалюється. Творчі
успіхи новоградівських аматорів відзначені численними дипломами та грамотами. А
втім, найдорожчі глядачі й поціновувачі живуть поруч — у рідному селі. Під час
концертів у будинку культури в залі жодного вільного місця, а зі сцени лине,
полонить, розливається неосяжно пісня… Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Комуналка стрибнула, борги великі ЧитатиЯК ПОВІДОМЛЯЮТЬ у Держстаті, в березні
поточного року різко підвищилась сума нарахування за електроенергію та інші
житлово-комунальні послуги — орієнтовно на 50% більше, ніж торік станом на цю
дату (23 мільярди гривень проти 15,7 мільярда). Побутові споживачі сплатили
117% — 26,9 мільярда гривень (очевидно, включно з нарахуваннями за минулі
періоди). Водночас заборгованість населення вельми велика — станом на кінець
березня сягнула 79,3 мільярда гривень. Із цієї суми борги за розподіл та постачання
газу — понад 30,2 млрд грн, за гарячу воду і тепло — 28,7 млрд, розподіл та
постачання електрики — 7,8 млрд, за водовідведення і центральне водопостачання —
6,1 млрд, за інші послуги — 6,5 млрд.
Села залишаються під Укрпоштою ЧитатиГОЛОВНА «листоноша» країни дуже вередлива:
надаючи послуги з доставки пенсій, постійно вимагала від держави більше коштів
за це, ставила ультиматуми, мовляв, припинить розносити виплати. Після
останньої такої «дискусії» (див. замітку «Викрутили руки» у номері за 2 квітня)
уряд заявив, що шукатиме інші шляхи. Згодом була ухвалена постанова, згідно з
якою пенсіонерів та інших отримувачів соцвиплат з 1 вересня переведуть на банківські
картки. Можливість обрати пошту чи банк залишили тільки для осіб старше 80
років, людей з інвалідністю, громадян, які потребують постійного стороннього
догляду тощо. Начебто залагодили питання, але отримали іншу проблему:
«цивілізація» у вигляді банкоматів та магазинів, де можна розрахуватися
карткою, доступна переважно жителям міст, відтак що робити селянам? Прем’єр Д.
Шмигаль дав відповідь: «У тих населених пунктах, де густота не дозволяє…
звичайно, там пенсія буде привозитись через пошту, як і було». Прогнозуємо ще
багато скандалів і погроз з боку Укрпошти, заручниками котрих, як завше, стають
прості громадяни.
А ось і підозра ЧитатиСАНКЦІЯМ проти В. Медведчука та закриттю
його телеканалів одні раділи, інші були налаштовані скептично. Мовляв, справа
благородна і давно назріла, але ж юридично «нечиста» — на основі чого, власне?
Адже жодного карного провадження проти нього нема… Аж ось 11 травня
інформпростір блискавицею прорізала новина: генпрокурор І. Венедіктова
підписала підозру в держзраді та замаху на розграбування національних ресурсів
в українському Криму В. Медведчуку і його соратникові Т. Козаку. СБУ взялася
обшукувати будинок путінського кума, проте місцезнаходження господаря певний
час було невідоме. Хоча ще 9 травня його бачили на заходах у центрі Києва, в
СБУ сказали, що тоді вручити підозру не змогли. Однопартійці заявили, що В. Медведчук
ховатися не збирається. І справді, 12 травня одіозний політик прийшов до Офісу
генпрокурора, де зробив заяву: «Підозру згідно із законодавством мені не
вручили, але я ознайомився разом із адвокатами... Обвинувачення… є
бездоказовими». Чимало експертів прокоментували цю новину стримано. Мовляв,
якщо справу не зможуть довести до суду і до визнання В. Медведчука винним, то
фактично його виправдають назавжди.
Треба змінити методологію ЧитатиПРОЖИТКОВИЙ мінімум — базовий державний
соціальний стандарт — нині становить 2189 грн (з 1 липня — 2294 грн). Фактично
це ціна пари хорошого взуття чи не вельми хорошого смартфона, тобто повноцінно
прожити на такі кошти місяць неможливо, що визнає очільниця Мінсоцполітики М.
Лазебна. Чиновниця наголошує: сьогодні реальний прожитковий мінімум більш ніж
удвічі перевищує законодавчо встановлений. Але чому ж його не піднімуть? Собака
заритий у тому, що будь-яке збільшення автоматично тягне перерахунок близько
двохсот виплат та необхідність вишукування додаткових видатків бюджетів усіх
рівнів. При цьому, пояснює М. Лазебна, більшість із них соціальних стандартів
не стосуються (штрафи, збори, грошові стягнення тощо). Відтак у міністерстві
хочуть залишити прив’язку тільки до соціальних гарантій і доходів, які є
основним джерелом існування людей (мінімальні зарплата, пенсія за віком та інші
соцдопомоги). Відповідні законопроєкти, в яких запропоновано змінити
методологію визначення прожиткового мінімуму та його застосування, подано на
розгляд парламенту. При цьому обіцяють не зменшити жодну із соціальних виплат.
Мабуть, уміють крутитися ЧитатиКОРОНАВІРУС підкосив не лише здоров’я, а
й матеріальний добробут багатьох громадян, однак ударив, очевидно, не по всіх.
Як повідомляє Державна податкова служба, торік 8451 українець задекларував
доходи в сумі понад 1 мільйон гривень. Позаторік таких було майже 8 тисяч,
відтак кількість мільйонерів зросла на 6%. Також з’явився навіть один гривневий
мільярдер. Найбільше мільйонерів у Києві — 3375 осіб. На наступних позиціях
розташувалися Дніпропетровщина — 684 жителі, Харківщина — 595 та Київщина —
540. Сукупно мільйонери задекларували 70,4 міль-ярда гривень, із них вирахують
1,6 мільярда гривень податку на доходи фізичних осіб та 0,2 мільярда
військового збору.
|