• SOS

Коли не витримують молоді крила

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

Весна, і їм хочеться літати. А кому не хотілося в 14-16? Нуртує природа, як і молода кров у дітей підліткового віку, емоції хлюпають через край. Щоденні повідомлення про витівки школярів — у Запоріжжі вони чомусь аж надто почастішали — шокують.

ДІВЧАТКА-ПІДЛІТКИ з Бородинського мікрорайону серед білого дня видерлися на дах дев’ятиповерхівки, одна почала імітувати політ донизу, реально стрибаючи з висотки на дах балкона горішнього поверху, інша знімала це геройство на відео та викладала в соціальній мережі. На щастя, обійшлося без фатального наслідку. Хтось у коментарях написав, що час завершувати «дистанційку»…

Що коїться з нашими дітьми? Чим добра частина з них займається у період карантину, на дистанції від школи, не підконтрольна батькам?

Різні у них інтереси, й заняття різні. Наприклад, днями близько 16-ї години під час патрулювання території Шевченківського району в парку по провулку Беринга бійці батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Скіф» побачили двох молодиків, які копирсалися в землі. Запідозрили, що вони здійснюють закладання наркотичних речовин. І справді, двоє неповнолітніх пристали до злочинного промислу, відтак зізнавшись поліції, що у такий спосіб намагалися підзаробити грошей. Вони вже встигли зробити 17 закладок і сфотографували їх місцезнаходження на свої телефони. Загалом поліцейські вилучили 30 пакетів із психотропною речовиною (за попередніми даними, психотропна речовина — «сіль»). «Заробіток» може дорого обійтися. Вирішується питання повідомлення фігурантам про підозру у скоєнні карного правопорушення, санкція покарання за яке — позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Психологи і соціологи проводять дослідження, констатуючи невтішні факти моральної деградації молоді, небажання вчитися, мріяти, втрату мотивації до опанування цікавою професією. А ще — кричуще нехтування власним здоров’ям і навіть життям. Тож закономірно, що й випадки підліткового суїциду також почастішали.

Нещодавня історія шокувала не лише область — облетіла всю країну: учениця дев’ятого класу однієї з гімназій обласного центру наклала на себе руки, нібито залишивши передсмертну записку, де винуватила у своїй смерті учителів, які ображали й принижували її. Додала також, що страждала й від однокласників. Дівчинка, за словами матері й сестри, була веселою, добре навчалася, брала участь у конкурсах, олімпіадах. Напередодні біди вона начебто хотіла щось повідати матері. Але не сказала…

Делікатну справу належить дослідити багатьом інстанціям. І справді, що має статися з підлітком, щоб на зорі юності виникло бажання обірвати життя?

— Важко оцінювати конкретну ситуацію, — розмірковує заступник директора запорізького ліцею «Перспектива» Анна Паскевич. — Але загалом булінг, а доступніше — цькування, набуває дедалі більшого розмаху в молодіжному середовищі. Це як камертон самого суспільства, його віддзеркалення. Діти стають усе жорсткішими, бо їм часто доводиться у життєвих ситуаціях покладатися тільки на себе. У багатьох випадках сім’я не є тим надійним захистом, як мала би бути. Батьки переймаються проблемою фінансового виживання, почасти перебувають у непорозуміннях між собою, болісних розлученнях. До всього чимало родин спіткали труднощі, пов’язані із захворюваністю на коронавірус та його наслідками. Діти з незрілою психікою наражаються на цинічне протистояння добра і зла, коли перемагають не моральні цінності, а гроші. Велике розшарування у статках спричиняє подекуди зневажливе ставлення до дитини з незаможної сім’ї у класі. Гурт забезпечених, а тому пещених починає цілеспрямовано її цькувати. Не завжди знайшовши захист, підліток наважується на крайній крок. З учительської практики знаю, що будь-які конфліктні ситуації не можна ігнорувати, їх слід вирішувати відразу і не випускати з поля зору. І формувати у молоді розуміння справжньої дружби: і один, але істинний друг може стати рятівною соломинкою в години розпачу. На жаль, спілкуючись переважно через соціальні мережі, підлітки не навчаються чи розучуються дружити…

На моє переконання, у складних ситуаціях, у які потрапляють діти, насамперед мали б розбиратися батьки. Розраховувати, що школа наодинці впорається з негараздами, які до того ж нерідко мають родинні корені, недалекоглядно.

Є ще одне пояснення таких спонтанних екзальтованих учинків підлітків. Психологи наголошують, що вони просто не розуміють і не уявляють, що смерть може статися насправді, радше це спроба докричатися до дорослих: зверніть на мене увагу, я страждаю, хочу вашої любові і розуміння. А їх зазвичай не чують.

…Весна, і їм хочеться літати! А дорослі не завжди вчать міцно стати на крило.