Дослівно

Олексій Кущ, економіст.

За результатами опитування Української соціологічної групи, головною загрозою українці вважають бідність. Втім, 10 мільйонів осіб, які отримують пенсію нижче середньої, вже можна зарахувати до категорії дуже бідних. А це майже третина населення.

Половина громадян живе від зарплати до зарплати. Це так звана модель трудового рабства. Як свідчать дані Держстату, понад третина населення не може придбати собі в повному обсязі ліки, оплатити необхідну медичну допомогу. В Україні приблизно четверта частина домогосподарств одержують субсидії. Кілька років тому було майже 50 відсотків. Зменшення їхньої кількості відбулося не тому, що українці стали багатшими, а завдяки жорсткішим критеріям відбору тих, хто має право на виплати.

Також у нас проблема бідності поєднується з демографічною ямою. Сімейна пара без дітей може вийти на рівень середнього класу й утримуватися там, якщо вміє працювати. Але народження дитини відразу на 25 відсотків знижує ймовірність їхнього перебування в цьому сегменті. Народження двох — наполовину. Тобто в Україні народження дітей розглядається як жертовність, бо люди вимушені від чогось відмовлятися. До того ж відсутні державні інструменти допомоги молодим сім’ям. Це все трансформується у проблему величезної демографічної кризи. Якщо її не зупинити, вона через певний період призведе до неможливості динамічного економічного розвитку. А останнє відповідно — до поглиблення бідності. Отаке замк-нене коло…