Едині духом

Антоніна КІЗЛОВА.

20 квітня (7 квітня за ст. ст.) православні вшановують пам’ять святих мучеників Акилини, Руфіна з Кемета і ще 200 воїнів, страчених за віру 310 року.

Під час антихристиянських гонінь імператора Максиміана (правив Візантією в 305—311 роках) у м. Синопі на Чорному морі (нині — Туреччина) був ув’язнений із закуттям у кайдани диякон Руфін. У темниці попри всі заборони його відвідувала одна з парафіянок — знатна дівчина Акилина: підтримувала, приносила їсти, за що теж потрапила під варту.

Під час тортур угодники вразили своєю мужністю тих, хто виконував наказ про катування. Потім проповідували Слово Боже тюремним охоронцям. У результаті загалом прийняли хрещення близько 200 імператорських воїнів. Коли володар про це дізнався, то звелів стратити їх усіх разом із Руфіном і Акилиною.

Чоловікам відсікли голови мечем, Акилину ж спалили. Смерть подвижники, всі як один, прийняли гідно, ніхто не відмовився від своїх переконань.

В українських землях давньоримським іменем Акилина (в перекладі з латини — «орлиця» або ж «орлина») спершу нарікали зазвичай під час постриження в черниці. Утім, поступово воно скоротилося до Килини й уже у ХVІІІ—ХІХ ст. стало поширеним серед мирянок.

На празник, який найчастіше називають «Килинин день», стежать за погодою: якщо не хмариться вдень, добре вродить гречка, якщо вночі — в лісах буде багато грибів та ягід. Приказують також: «Дощ на Килини — добра калина».