• Гість куточка

Цибуля Чайка — нове слово в українській селекції

Святослав ЖОЛУДЬ.

Чернігівська область. Фото автора.

Працівники науково-дослідної станції «Маяк», що в Крутах, створили сорт цибулі, який добре лежить аж до нового врожаю, при цьому зберігаючи свої чудові смакові та товарні властивості. Середня вага однієї цибулини — 200-250 грамів, врожайність — 35-40 тонн із гектара. І це без поливу! За словами науковців, сорт Чайка створений із місцевих зразків, тому пристосований до наших широт та адаптивних факторів і на відміну від голландських сортів стійкий до шкідників і хвороб.

«ОКРІМ високої врожайності, споживач ставить перед нами вимоги, щоб наша продукція мала підвищений уміст сухих речовин, добре зберігалась, не пошкоджувалася шкідниками та хворобами і, звичайно, була належного товарного вигляду, — розповідає науковий співробітник дослідної станції «Маяк» Любов Фесенко. — Нині люди мають великий вибір, до того ж в умовах недофінансування ми змушені конкурувати з іноземними виробниками. Втім, за співвідношенням ціни до якості наші сорти нічим не поступаються нідерландським. А через слабку матеріальну базу ми застосовуємо мінімум отрутохімікатів, тож можна сказати, що в нас практично органічне землеробство».

Любов Петрівна займається селекцією цибулі з 1985 року. Головне її завдання як науковця — створення сортів і вирощування насіння. До речі, цибуля — одна з перших тем дослідної станції, нарівні з ніжинськими огірками.

1997 року крутівські селекціонери створили та передали до загальнонаціонального реєстру сорт Маяк, 2005-го — сорт Заграва (червоний і фіолетовий), у 2010 році — Перлину (біла), у 2013-му — сорт Галичанка, а торік вивели Чайку.

«Цибулини цього сорту — видовженої яйцеподібної форми, середня вага однієї — 200-250 грамів, — пояснює особливості Чайки Любов Фесенко. — Цибуля має вищу порівняно з іншими сортами врожайність — пересічно 35-40 тонн із гектара. Чайка зберігається 7-8 місяців, не втрачаючи товарних якостей, і лежить до нового врожаю».

Серед плюсів сорту — і його невибагливість, бо ж виводили цю цибулю з місцевих сортів. Вона пристосована до тутешніх умов, стійка до хвороб і шкідників, маючи в цьому явну перевагу над сортами іноземної селекції.

Окрім ріпчастої цибулі, на дослідній станції вирощують та селекціонують і багаторічні сорти. Цей вид селекції з’явився відносно недавно і продиктований умовами ринку. Починаючи з 2010 року тут культивують такі види багаторічної цибулі: батун, порей, слизун, цибуля запашна. Ці культури можуть рости на одному місці від семи до десяти років. Вони мають або трубчасте, або пласке листя.

«У цибулі батун вміст вітамінів удвічі вищий, як у ріпчастій цибулі, — стверджує науковий співробітник відділу селекції цибулі дослідної станції «Маяк» Любов Фесенко. — У дикому стані вона росте в Сибіру. За зовнішнім виглядом нагадує цибулю порей. Батун дуже холодостійкий і порівняно посухостійкий. Типових цибулин не утворює. Цибулина несправжня, без закритих соковитих лусок, відкриті соковиті луски переходять у листя. Вирощують батун на перо. На одному місці вона росте близько п’яти років. На 2-3-й рік галузиться, утворюючи на підземному пагоні приблизно 40 гілок. Урожайність — 35-40 тонн із гектара. Економічно батун вигідніший у п’ять разів, ніж ріпчаста цибуля, адже його вирощують на зелень, а на неї завше є попит, зокрема ресторанів. Запашна має присмак часнику. Порей — це дворічна культура. Всі наші сорти добре переносять зиму і є морозостійкими».

На дослідній станції кажуть, що поряд із ріпчастою цибулею намагаються розвивати і напрям вирощування сортів на зелень, оскільки споживач з овочевого набору хоче бачити не тільки традиційну цибулю, а й багаторічну.