Животворна святиня

Антоніна КІЗЛОВА.

Імператриця Єлена спостерігає за розкопками.              Ян ван Ейк. Мініатюра з «Найпрекраснішого Часослова Нотр-Дам», XV ст.

19 березня (6 березня за ст. ст.) православні відзначають Віднайдення Чесного і Животворного Хреста Господнього.

Про цю подію збереглося кілька різних оповідей. Згідно з трьома з них, святиню знайшла під час паломництва до Єрусалима рівноапостольна Єлена (250-330 рр.) — мати імператора Візантії Костянтина Великого. На Голгофі в той час іще з часів імператора Адріана (118-138 рр.), запеклого ворога християн, діяв храм Венери. Єлена звеліла слугам зруйнувати будівлю, а уламки вивезти. Потім почала просити Божої допомоги в пошуках. Аж ось прийшов місцевий житель Іуда, що пам’ятав стародавній переказ про місце Розп’яття. Потім важливо було розпізнати, який саме хрест із тих, котрі вдалося розкопати, є Чесним і Животворним. Збереглися згадки про чудесні вказівки на істинну святиню: воскресіння за молитвою при ній померлого та зцілення хворої. Іуда ж, побачивши все це, прийняв хрещення під іменем Киріак. Пізніше він прийняв чернечий постриг і за благочестиве життя був удостоєний престолу Єрусалимського патріарха.

На Голгофі Єлена також знайшла чотири цвяхи й табличку «INRI» («Iesus Nazarenus Rex Iudaeorum» — «Ісус Назорей Цар Іудейський»), котру свого часу прикріпив до Чесного Хреста Понтій Пілат.

За свідченням Сократа Схоластика, мати імператора розділила Животворний Хрест на дві частини: одну залишила в Єрусалимі на пам’ять для прийдешніх поколінь (для цього надала кошти на срібну оправу реліквії та на будівництво храму), а другу передала синові до його столиці — Константинополя.

В українських землях цього дня діти закликають ластівок швидше повертатися з вирію. Дорослі ж дослухаються до дятла: якщо він часто стукає, потепліє нескоро.