|
Версія для друку На головну Уславлене героями Віктор ЗЕЛЕНЮК.
Вінницька область. Березівка
колишнього вже Чернівецького району розкинулася на мальовничих берегах річки
Мурашка. В долині, біля мосту, милує око березовий гай, закладений сучасниками
ще 35 років тому. Тут живуть напрочуд гостинні й працелюбні люди, які пишаються
історією своєї малої батьківщини. Є У НІЙ легендарна сторінка. 6 лютого 1948 року було
присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці Ісаку Цмокалюку, Фросині Заборонюк,
Євдокії Нагірняк, Марії Кундиловській, Антону Кундиловському, Гафії Заворотній,
Марії Бучацькій та Гафії Боєчко. — Першим у
цьому списку — прізвище мого батька, тодішнього голови колгоспу імені
Будьонного Ісака Миколайовича Цмокалюка, — згадує 84-річна Галина Кузик. —
Пам’ятаю, як тато прийшов додому із зіркою на лацкані піджака, і ми дуже
тішилися цим. У нашій сім’ї росло п’ятеро дітей, але ми ніколи не відчували, що
живемо «по шию в достатку». Як усі земляки, бідували, їли лободу і цвіт акації,
пасли корівку і ніяк не могли дочекатися, поки на городі дозріє жито, щоб
вижати його, намолотити зерна, передерти на жорнах і поласувати маминими
«ладиками», спеченими на бурякових листках в печі на черені… Галина
Ісаківна пам’ятає, що з батькової артілі тоді ніхто не помер голодною смертю, а
ось у сусідньому колгоспі дівчину засудили на три роки тільки за те, що
назбирала жменю колосків. Вона відсиділа строк і не виходила все життя заміж,
щоб «дітей своїх майбутніх не заганяти в катівну пастку». У голодному
сорок сьомому колгосп імені Будьонного зібрав по 31,1 центнера пшениці з
гектара. Трудилися, мабуть, всі ударно, на один котел, а відібрали вісьмох і
представили до геройських зірок… Раптова
слава не змінила укладу села — працювати не покладаючи рук. Але за високі
нагороди треба було ще й на ідеологічному фронті відробляти. Так Ісак Цмокалюк,
Марія Бучацька та Марія Кундиловська 30 листопада 1949 року в тодішній газеті
«Вінницька правда» опублікували звернення до трудівників області про створення
єдиної спортивної добровільної організації «Колгоспна нива», яку влада назвала
«Колосом». До самого
розпаду Союзу трималася в зеніті слави відома на всю державу Березівка.
Естафету Ісака Цмокалюка продовжив не менш визнаний керівник Григорій
Михайлович Флуд. Місцевий колгосп мав мільйонні прибутки од виробництва
зернових і технічних культур, тваринницької продукції. — У середині
80-х років Березівка увійшла до переліку сіл України, які планували перетворити
на експериментально-показові, — розповідає староста Могилів-Подільської
об’єднаної територіальної громади Анатолій Семенюк. — Відповідно до
проєктно-кошторисної документації вартість об’єктів соціально-культурного
призначення обраховувалася мільйонними вкладеннями радянських карбованців.
Першою виросла школа на 784 учні, одночасно з якою побудували 12-квартирний
житловий будинок для освітян. Школа була настільки незвичною в тодішній
архітектурі, що її макет упродовж десяти років демонстрували на ВДНГ України. Останнім
об’єктом, який спорудили у Березівці за тією програмою, був величний палац
культури, який здали в експлуатацію 1990 року. Його внутрішнє оздоблення з
різьбою по дереву виконували майстри із Закарпаття, й тривало воно два роки. Але зміна
суспільного устрою в державі поставила жирну крапку на експериментально-показових
планах. Поза програмою оновлення Березівки залишилося понад вісімдесят
відсотків не побудованих об’єктів, серед яких водогін і водовідведення, три
вулиці одноквартирних і багатоповерхових будинків, меморіал загиблим у роки
війни землякам, спортивний комплекс, повна телефонізація села і прокладання
асфальтних доріг. — Ми
розуміємо, що до тієї програми, звичайно, вже ніхто не повернеться, хоча, про
всяк випадок, я ще зберігаю генеральний план забудови села, — продовжує
Анатолій Семенюк. — Років шість тому ми його перезатвердили на сесії сільської
ради і тримаємо напоготові, а раптом все зміниться і в Березівці продовжиться
соціальний розквіт. Скоро у нас буде довгоочікувана подія — презентація книжки
про історію села, над якою працюють культпрацівники дочка і мама Наталя Воронюк
і Людмила Какапич. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Чим нижчі доходи, тим вищі тарифи ЧитатиЗГІДНО з результатами свіжого
соцопитування, 93% респондентів переконані, що ціни на електроенергію, газ і
тепло для населення завищені (при цьому 3% вважають їх оптимальними, а 0,4% —
навіть заниженими). Така оцінка тарифів досить просто корелює із рівнем
добробуту опитаного: чим він нижчий, тим більше людина схильна вважати вартість
компослуг несправедливою. Хто ж у всьому винен? Найчастіше основну
відповідальність за зростання тарифів респонденти покладали на уряд — 29%
опитаних та на Президента — 24% (особливо останнього призначали винним за ціни
представники електорату опозиційних партій та незаможні). Із цими даними
перегукуються результати іншого опитування, згідно з якими респонденти вийшли б
на санкціонований протест з причини значного підвищення цін на компослуги (36%)
та вартості найнеобхідніших товарів (33%). Третя за «популярністю» причина —
невиплата зарплат (23%).
Які ціни, така й субсидія ЧитатиБАГАТО людей зраділо рішенню влади
призупинити ринковий механізм і встановити фіксовану ціну на газ до кінця
березня на рівні 6,99 грн за кубометр. Опалення цієї зими, а вона була
холодною, обійшлося дешевше. Водночас у тих людей, які отримують субсидію
(близько трьох мільйонів домогосподарств), зменшилася її сума. Так, торік у
грудні середній розмір становив 1731 гривню, в січні цього року — 2231 грн, у
лютому — 1483 грн. В уряді чітко пояснили, що зменшення сум в останньому
зимовому місяці (до речі, він по всій планеті був найхолоднішим за останні сім
років) пов’язане з перерахунком за січень, коли своєю чергою було знижено
вартість газу. Січневу субсидію рахували при ціні на паливо на рівні 8,5-9
гривень за кубометр, і загальна сума нарахованих пільг та субсидій на оплату
житлово-комунальних послуг становила майже 7,8 млрд гривень. Але вже в лютому, коли
газ коштував 6,99 грн, ця цифра дорівнювала 5,3 млрд гривень.
ДПА не буде ЧитатиУЧНІ 4-го і 9-го класів можуть видихнути
з полегшенням: через коронавірус їх і нинішнього року звільнено від проходження
державної підсумкової атестації. Хоча навчання переважно відбувалось у звичному
режимі, вчителі готували дітей до оцінювання. У наказі Міносвіти йдеться, що
таке рішення сприятиме «організованому завершенню навчального року учнями в
умовах поширення на території України COVID-19» (мабуть, у ті часи, коли ДПА проводилася,
навчальний рік закінчувався безладно…). Чи позначиться така вимушена
«лібералізація» на рівні освіти, дискутуватимуть експерти.
Молока дедалі менше ЧитатиЯК ПОВІДОМЛЯЄ Держстат, за два перші
місяці року було вироблено 1,06 мільйона тонн молока, що на 4,8% менше
порівняно з аналогічним торішнім періодом. Результат сільгосппідприємств
становить 435,4 тис. тонн продукту (на 0,9% менше), господарств населення —
621,5 тис. тонн (на 7,4% менше). Найбільше молока традиційно виробили на
Полтавщині — 96,9 тис. тонн (на 6,8% менше, ніж торік). Далі йдуть Вінниччина
(90,3 тис. тонн, на 5,6% менше), Хмельниччина (78,8 тис. тонн, на 4,6% більше).
Найскромніші результати у Луганській (8,5 тис. тонн, на 5,6% менше), Донецькій
(18,2 тис. тонн, на 9% менше) та Запорізькій (22,1 тис. тонн, на 7,1% менше)
областях.
Весна іде, карантин несе ЧитатиЩЕ ПОРІВНЯНО недавно представники влади,
хвалячись результатами січневого локдауну, заявляли, що передумов для посилення
обмежувальних заходів навесні нема. Видно, наврочили. Заступник Голови ВР О.
Кондратюк заявила, що темпи третьої хвилі коронавірусу спонукають уряд до
оголошення чергового локдауну. Глава МОЗ М. Степанов сказав, що доведеться його
запроваджувати, коли 50-70% областей опиняться в «червоній» зоні (нині там
перебуває чотири з 24). Тим часом уже нині задіяно найбільше апаратів ШВЛ від початку
пандемії — 1072, заповнена майже половина ліжок інтенсивної терапії — 2212 із
4694. У Вінниці в трьох із п’яти лікарень, які приймають хворих на коронавірус,
95% місць уже зайнято. За добу, 17 березня, на COVID-19 занедужали 15 053
особи, госпіталізації потребували 4376. Одужали 6514 чоловік, померли 267. За весь
час пандемії коронавірусом інфікувалися 1 504 076 українців, 1 244 190 побороли
недугу, а 29 253 померли.
Б’є — значить, під суд ЧитатиНЕ СЕКРЕТ, що домашнє насильство в нашій
країні є величезною проблемою: «заповіти предків» ще міцно вкорінені в моделях
поведінки людей. Але, на щастя, існує законодавство, яке трактує побої не як
вияв «любові» чи дотримання традицій, а як злочин, за котрий передбачена
відповідальність. Як повідомляє Державна судова адміністрація, торік надійшло
211 362 звернення щодо насильства в сім’ї (зауважимо, що аж ніяк не кожний
постраждалий наважується заявити), кількість повідомлень зросла на 66%. Таке
загострення, пояснюють, сталося через пандемію: людям доводиться багато часу
проводити разом в одних стінах… Торік за домашнє насильство в Україні засудили
921 особу (2019-го — 225), 683 провадження ще залишилися нерозглянутими.
Найбільше звернень надійшло від жінок — 86%, 12% — від чоловіків і 2% — від
дітей. Звернутися по допомогу в разі домашнього насильства можна на цілодобову
«гарячу лінію» за номером 15-47.
|