Вівторок, 16 лютого 2021 року № 12 (19860)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19860/print.php?n=48034

  • З приводу

Небайдужість — рушійна сила

Олег ГРИГОРЕНКО.

11 лютого відбулося засідання Київської міської ради, одним із пунктів порядку денного якого значилося голосування за проєкт меморіалу «Бабин Яр», що вже зажив скандальної слави, із подальшою передачею під нього ще трьох прилеглих земельних ділянок. Але він спричинив таку хвилю суспільного обурення, що його довелося зняти з розгляду. Втім, чи надовго відстрочили? Це питання так і залишається оголеним нервом суспільства…

ЯК ТІЛЬКИ на сайті міськради з’явився анонс порядку денного пленарного засідання, соціальні мережі накрила хвиля гніву співвітчизників, добре обізнаних із підводними каменями побудови у столиці цього меморіалу під керівництвом сумнозвісного російського режисера Іллі Хржановського, ще й на гроші наближених до Путіна російських бізнесменів Павла Фукса, Михайла Фрідмана і Германа Хана. Про ці наміри принизити національну пам’ять українців наша газета вже розповідала. Як і про розроблену ще 2018 року Інститутом історії Національної академії наук України, але зарубану на корені українською владою (хоча яка вона після цього українська?) альтернативну концепцію меморіалу. У держави, бачте, на це нема грошей. Тож не вдаватимемося в подробиці. Лише нагадаємо, що вже восени 2023 року на місці урочища Бабин Яр у Києві планується відкрити найбільший у світі Меморіал жертвам Голокосту з музеєм і дослідницькою зоною.

Тим часом уже котрий рік пос-піль не припиняється боротьба саме за український проєкт меморіалу. Ось і цього разу напередодні голосування до депутатів Київської міської ради звернулися громадські діячі, серед яких історики, дослідники трагедії Бабиного Яру, науковці та митці, із закликом «у такому доленосному для українського народу питанні — його історичної пам’яті — не віддавати свій голос країні-агресору». Водночас зазначалося: «Це рішення нашкодить Україні. Той, хто проголосує за нього, втратить нашу довіру, повагу та підтримку. Пам’ятайте: кнопку натиснете за секунду, а ганьба залишиться назавжди…».

Зрештою, у самій Київраді знайшлося достатньо депутатів, які не дали своєї попередньої згоди на «потрібне» верхам рішення. Цю інформацію підтвердили, зокрема, і члени громадського комітету, які обстоюють українську концепцію меморіалу. Так, один із них, Роман Сініцин, повідомив: «Розгляд цього питання перенесли на наступну сесію виключно через суспільний резонанс. Завдяки небайдужості співвітчизників — рушійній силі національної свідомості маємо хай маленьку, але перемогу. Тому всім, хто підтримав, дякую, але заспокоюватися не можна».

Втім, головної битви у протистоянні з Кремлем на ідеологічному фронті Україна ще не виграла. І не виграє доти, доки у питаннях національної пам’яті правитимуть бал гроші країни-агресорки, а українська влада наполегливо сприятиме просуванню в Україні чомусь саме російсько-ізраїльського проєкту меморіалу «Бабин Яр»…

Цього не можна допустити. Бодай тому, що Бабин Яр — це українська історія. Важливо не давати комусь її перекручувати, замулюючи перед світом хоча б той факт, що трагедія українського єврейства є частиною всеукраїнської трагедії. Не секрет, що тема Голокосту давно стала інструментом пропаганди для РФ на міжнародній арені. Вона витрачає багато грошей на відкриття музеїв, центрів та проведення відповідних форумів.

Водночас Бабин Яр, як свідчить зібрана по крихтах архівна історія, свого часу заретушована радянською пропагандою, — це і про злочини радянського режиму, союзника Гітлера. Режиму, який так само, як і нацизм, хотів, щоб жертви Бабиного Яру залишилися забутими…

Ось чому потрібен проєкт меморіалу, що відображав би справжню державницьку позицію. Так, у нашій історії є чимало суперечливих сторінок, але ми маємо самі їх досліджувати, аналізувати і розповідати про них світові. Бо якщо це робитиметься, наприклад, у рамках російського олігархічного проєкту, то це буде не історична правда, а пропаганда. До того ж дуже цинічна, бо ґрунтуватиметься вона на одній із найбільших трагедій не лише України, а й світу. Її жертви вже не можуть нічого розповісти, заперечити… Саме такі коментарі щодо голосування у Київраді залишають користувачі соцмереж, небайдужість яких, активна суспільна позиція в цьому питанні якраз і є рушійною силою національної свідомості.

Поза сумнівом, меморіал жертвам Бабиного Яру повинен стати місцем, де кожний убитий-закатований зможе дістати безсмертя в нашій пам’яті. І дозволяти чужинцям утілювати такі глобальні проєкти — це не поважати свою країну, її історію, національну свідомість.