Архів
П’ятниця,
12 лютого 2021 року

№ 11 (19859)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Біда всієї країни

Михайло ПЕТРЕНКО.

Полтавська область.

СВОЄРІДНИМ епіцентром боротьби із «комунальним геноцидом» став Лубенський район, де кількасот протестувальників перекривали автотрасу Київ — Харків. Більшість із них трударі з ближніх і далеких сіл з обвітреними обличчями і руками, у які навічно в’їлися часточки землі. Були і міські жителі, згуртована делегація Новооржицької громади... В очах — неспокій і біль, додалося рішучості.

Розумієш цих людей — вони загнані в глухий кут. Саме безвихідь спонукала їх до протестів, причини якої треба шукати не деінде, а у столичних кабінетах. Ось вдалині видніється Войниха. Від інфраструктури колись відомого на всю Україну заможного господарства не залишилося майже нічого, осипається дорога плитка зі стін вишуканого будинку культури, згадка про колишнє багатство. Чим зайнятися місцевим жителям? Хтось спробував городництвом, хтось корівок тримати, але якщо здавати заготівельникам молоко, то це собі у збиток. Тому й зменшується череда. Це біда всієї України (торік у нас поголів’я ВРХ скоротилося майже на 7 відсотків). Подібний стан майже у кожному селі — безгрошів’я та безробіття.

Одночасно з протестами очільник Кабінету Міністрів на погоджувальній раді депутатських фракцій доповідав, як уряд «ощасливив» людей, зменшивши вартість газу до 6,99 гривні за кубометр, про «європейський ринок газу», чомусь забувши при цьому, що в сусідній Болгарії, яка є членом Європейського Союзу і котра не добуває природного газу, вартість того ж кубометра — 5,3 гривні. Такий собі когнітивний дисонанс посилює і паркан навколо державної дачі, в якій мешкає Президент, що видно з відеорепортажу лубенців, котрі відвозили панові Зеленському «подарунки до дня наро­дження». Паркан цей височіє метрів на п’ять, за ним — «головний слуга народу»…

І, як висновок, слова людини, коли вона була кандидатом у президенти:

«Ду-май-те!».

Версія для друку          До списку статтей

Озовіться, друзі

У 1958-1961 РОКАХ ми навчалися в Охтирському технікумі механізації і електрифікації сільського господарства. Після одержання диплома мене направили на роботу в Полтавську область. Працював механіком у колгоспі. Ми з одногрупниками опинилися в різних куточках України. З деякими із них (М. Величко, А. Войтенко, Ф. Шеленов, М. Загородній) спілкуюся. Хотілось би відновити зв’язок і з рештою однокурсників. Тим паче, що цей рік ювілейний — 60 років, як ми закінчили технікум. Друзі, прошу всіх, хто прочитає мою замітку в газеті, відгукнутися. Пишіть на адресу: Готвянський Микола Гаврилович, вул. Горького, 5, с. Чечелеве, Кременчуцький район, Полтавська область, 39761. Телефонуйте: 098-436-44-27.

* * *

1959 року мене призвали до армії. Курс молодого бійця проходив у Тбілісі, а затим разом із товаришами був переведений у в/ч 97779 (м. Гурджаані). Там ми і прослужили три роки. Я був водієм. За кермом ГАЗ-63 об’їздив чимало міст і сіл колишнього Союзу.

Часто згадую своїх побратимів по службі. Ми були дружними, завше виручали один одного, не обходилось і без жартів. Тож згадати є що. Буду дуже радий отримати звісточку від них. Моя адреса: Гагач Петро Олексійович, вул. Набережна, 90, с. Чайки, Богуславський район, Київська область, 09713.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове