• Пам’ять

Пішов у вічність

Сільськовістяни.

У це не хочеться вірити… Перестало битися серце нашого колеги, багаторічного власного кореспондента газети по Тернопільській, Хмельницькій і Чернівецькій областях Зенона Левковича Михлика.

РЕДАКЦІЯ «Сільських вістей» втратила талановитого і невтомного автора з проникливим і гостро заточеним проти соціальної несправедливості пером. Країна — журналіста, який усім серцем уболівав за неї і ніколи не боявся обстоювати власну громадянську позицію. А його своєрідним освідченням у любові до рідного краю став цикл статей про земляків, унікальні природні щедроти та скарби.

Для тих, кого зводила доля із ним по роботі, а чи просто у різних життєвих справах, Зенон Левкович залишиться у згадці як надзвичайно добра, скромна, некорислива, інтелігентна і толерантна людина, що уособлює гордість і совість України.

Не передати словами, в якій зажурі родина, що втратила люблячого, турботливого і безмежно відданого чоловіка, батька і дідуся. Невтішна печаль огорнула серця його дружини Катерини Дмитрівни, старшого сина Тараса та молодшого Андрія… Наше їм глибоке співчуття.

Зенона Михлика виплекала і забрала на вічний спочинок українська земля. Народився він 17 липня 1949 року в місті Ходорів Жидачівського району на Львівщині. Мати-трудівниця привчала його змалечку цінувати і шматок хліба, і науку. На яких тільки роботах після школи не довелося Зенону попрацювати. Був робітником райхарчкомбінату і бондарної заготівельної бази у рідному Ходорові, зв’язківцем-сигнальником на станції Стрий Львівської залізниці. Допоки зрештою 1967-го не вступив на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.

Вже після служби в армії почав торувати професійний шлях у репортерській журналістиці. Спершу в ужгородській газеті «Молодь Закарпаття», згодом у тернопільському телерадіооб’єднанні та обласній газеті «Західна Україна»… У листопаді 1996 року життєва стежка привела Зенона Михлика у газету «Сільські вісті», в якій із честю відпрацював чверть віку. Навіть вийшовши на пенсію, не обірвав зв’язків із редакційним колективом, продовжував надсилати матеріали, оперативно відгукуючись на найзлободенніші події в українському суспільстві.

На жаль, невмолима доля відміряла цьому славному своїми земними трудами українцю так мало часу на цьому світі. На 72-му році земного буття він пішов у засвіти…

Ми пам’ятатимемо Вас, дорогий Зеноне Левковичу. Царство Небесне.