Дослівно

Епіфаній, митрополит Київський і всієї України.

Тих, чий подвиг ми спогадуємо сьогодні, — героїв Крут — наші сучасники вже назвали «першими кіборгами». Лише кілька днів тому ми вшановували пам’ять «кіборгів» — захисників Донецького аеропорту, які стали символом незламності духу, мужності та героїзму і які в нерівних умовах до останнього відстоювали свою вірність Україні. Таку само жертовність майже 100 років перед цим продемонстрували і кількасот молодих хлопців — студентів та курсантів-добровольців, які віддали свої життя за Батьківщину, її майбутнє і можливість для нас із вами сьогодні жити в суверенній державі, розмовляти, навчатися і молитися рідною мовою.

В умовах війни Росії проти України, яка, на превеликий жаль, через імперські амбіції нашого північного сусіда триває й нині, особливої ваги набувають героїчні приклади з минулого. Їхню значимість доводиться переосмислювати і розуміти більш глибоко, ніж це було у мирний час, аби вміти захиститися від неправди, зла, агресії й зазіхання на нашу державність, землю, життя врешті-решт.

Бій під Крутами на Чернігівщині відбувся 29 січня 1918-го. На шляху до Києва чотиритисячної армії більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова стало Українське військо, яке налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 — Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків. Наступ ворога було зупинено, російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні.