Архів
П’ятниця,
29 січня 2021 року

№ 7 (19855)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:КриницяНаша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Далеке-близьке

Незвичайна знахідка

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Столичний історик Олександр Алфьоров випадково серед старих газет, які призначалися для здачі в макулатуру, знайшов 180 аркушів етнографічних матеріалів, зібраних у Прилуках та його околицях між 1923 та 1928 роками!

ЙДЕТЬСЯ про записи гайдамацьких, козацьких, чумацьких, рекрутсько-солдатських і весільних пісень, а також про поховальні голосіння, революційні та пісні про кохання, щедрівки, колядки, веснянки, ворожіння, колискові, бурлацькі та п’яницькі пісні. Крім того, серед паперів, що мали йти на переробку, були легенди, прислів’я, загадки, записи ігор, нісенітниці та частівки.

«Матеріали були зібрані учнями Прилуцького педагогічного технікуму, судячи з деяких підписів. Неймовірний випадок!» — не приховує емоцій Олександр Алфьоров.

За словами дослідника, після опрацювання записів, він збирається опублікувати їх в окремому зібранні. Деякі із записів історик виставив на загал.

Ось, приміром, нісенітниця, записана з уст прилучанина Олексія Грицаченка 1925-го року: «Не любо — не слухай, а брехать не мішай. Як родився я у погребі у глупу ніч. Матері дома не було, на полі жито жали. Я виліз з погреба і почав матір шукати. Була в нас кобила сім день довга три дні лиса. Я підперезався, затягнув сокирку за пояс, сів на кобилу і поїхав у поле. Кобилка трьохкає, а сокирка випала із-за пояса і перерубала кобилку пополам. Оглянувся я, коли задок кобили остався на передку. Іду, що тут робить. Я був хлопець розумний, зліз з передка кобилячого, зрубав вербичку. Притяг задок до передка і сточив вербою, сів і поїхав далі. Став спускаться з гори, задок піднявся вгору, а передок униз, і верба зачепилася у небі, кобилка моя...»

А так народ реагував на нову більшовицьку владу.

1. Параходи ідуть, волни кольцями.

Будім рибу кормить добровольцями...

2. Параходи ідуть бліз до пристані,

Будім рибу корміть комуністами...

Серед колискових пісень вельми цікавою є колисково-історична, записана 1923-го року.

Ішла вдова долиною

З маленькою дитиною.

Стріли її татари,

Та й усі три, три пагани.

Один каже: «Ще й дитину».

Третій каже: «Нащо вдову.

Худо вдові на світі жить».

Цікаво, що деяким респондентам було понад 90 років! Тобто пісні, записані від них, іще часів царів Миколи І та Олександра І. Деякі твори мають дуже архаїчні рядки про богатирів, є фрагмент з пісні про Байду. Легенди про назви сіл, а одна про Змієвий вал, що тягнеться з Переяслава.

Добре, що цей цінний доробок потрапив на очі історику та не зник назавжди. Тепер ці записи стануть однією з маленьких перлинок нашої історичної спадщини.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Дохазяйнувалися
Читати
Законопроєкт відкликано
Читати
А боргів тих, боргів...
Читати
За планом — більше призовників
Читати
Зареєстровано ледь не вдвічі менше
Читати
Знову зонування
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове