• Проблема галузі

Укотре чманіємо від «успіхів»

Зенон МИХЛИК.

Тернопільська область.

Наче звільнені від пут коні, рвонули на приватизацію застояні так звані місця провадження діяльності (МПД), себто спиртозаводи. Мчать від аукціону до аукціону, демонополізуються. Ціни іноді підплигують до «рекордних» позначок. «Краса!» — вдоволені організатори торгів із Фонду держмайна України.

СКАЖІМО, Марилівський завод на Тернопільщині в листопаді 2020-го продали за 120 мільйонів гривень, що вдвічі більше від стартової ціни. «Небувала виручка, приклад для всієї України!» — радісно гукали урядовці. За словами керівника ФДМУ Дмитра Сенниченка, новим власником підприємства став найбільший молдавський завод із виробництва етилового спирту ZERNOFF, який має інвестиційну підтримку «іноземних гравців». Отож, зблиснула надія, оживе підприємство на хуторі Марилівка неподалік Чорткова, бо ж простоює од весни 2019-го, під скорочення потрапили 75 працівників.

«Успішним» визнали у Фонді державного майна й аукціон із продажу Залозецького спиртозаводу, який за 80,01 млн грн дістався зареєстрованому в Київській області якомусь ТОВ «Глермонт Трейд» (займається «неспеціалізованою оптовою торгівлею»). А стартували торги, наголошують, із 32 млн.

Іще два об’єкти ДП «Укрспирт» — Козлівський і Хоростківський МПД — після повного розрахунку та оформлення права власності мають поповнити держбюджет відповідно на 59 і 55 млн грн. Завершать шістку галузевих підприємств Тернопільщини, які серед перших потрапили на аукціон, непрацюючі Кобиловолоцький і Мишковицький заводи.

Покупці не помилились, запевнив в одному з інтерв’ю заступник начальника управління регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях Руслан Белошицький: «У липні 2021 року держава знімає монополію на продаж спиртів, тож така власність уже через кілька місяців перетвориться на дуже непогану інвестицію… При продажу ставимо перед покупцем лише дві умови: до першого липня 2021-го зберегти 70 відсотків штатних працівників плюс залишити незмінним профіль діяльності, тобто завод не можна перепрофільовувати. Пізніше — рішення власника».

Чиновник навіть трохи відкрив «маленьку таємницю» перемовин із новими хазяями: не всі мають намір випускати спирт для горілчаних виробів, більше зацікавлені перейти на етиловий технічний. Він у Європі користується великим попитом як сировина для біоетанолу. До речі, в розвинених країнах світу 15% спирту застосовується для виробництва алкогольних напоїв, ще 15% — у хімічній і лакофарбовій промисловості, а 70% — для виробництва палива. В Україні структура використання спирту діаметрально протилежна — понад 70% етилового йде на виготовлення лікеро-горілчаних виробів. Та ще ж є контрафактний «самопал».

…У часи Януковича явно штучну «консервацію» діяльності спиртової галузі неофіційно пояснювали тим, що таким чином її готують до приватизації під конкретних персон за мізерні кошти. Після того влада в країні змінилася двічі, проте станом на осінь 2019-го 55% виробництва спирту перебували в тіні під контролем кримінальних угруповань. «Ми ліквідуємо фундамент для існування цієї корупційної кримінальної системи», — заявив Президент Зеленський. І подав до Верховної Ради законопроєкт, що передбачав поетапне усунення державної монополії на виробництво спирту, скасування обмежень на будівництво спиртозаводів та приватизацію наявних, ліцензування виробництва й оптової торгівлі спиртом, а також мав «відпустити» його імпорт.

Реалізувати цю велику програму якраз і належить новим власникам підприємств, переможцям «успішних», з погляду ФДМУ, торгів. Хто вони, чи подужають? Прискіпливий аналіз розслідувачів, що з’явився на сайті «Антикор», викликає сумніви щодо цього, деякі об’єкти «прикупили сумнівні компанії».

Наприклад, Козлівський спиртозавод, повідомляється, «розіграли» між собою ТОВ «Транс-Н» і ТОВ «Бізнес-ініціативи». Потім перша компанія, яка лідирувала, не чекаючи остаточного рішення комітету, несподівано чомусь відмовилась од своєї очевидної перемоги на користь суперника. Й він виклав меншу суму. Характерно, що ні одна, ні друга компанії до спиртової галузі не мали жодного стосунку, а статутний капітал переможниці (на час торгів їй ледве виповнилося пів року) сягав лише 500 гривень.

З іще меншим «капіталом» — усього 300 грн і нульовим балансом — наважилося змагатися за придбання Залозецького спиртозаводу нікому не відоме ТОВ «Глермонт Трейд», стверджує «Антикор». І успішно привласнило дорогі активи — головний корпус сепараторного пункту, спиртосховище, виробничу будівлю, зерносклад, а також транспортні засоби та обладнання.

Дослідивши низку подібних аукціонних історій, антикорупціонери переконують, що фіктивні фірми, котрі нізвідки з’являються і невідомо куди несподівано зникають, насправді дешево скуповують державне майно в інтересах третіх осіб. Це нагадує «лихі» 90-ті, коли під виглядом приватизації відбувався звичайнісінький переділ державної власності.