Чи адаптувалась українська школа до нових умов?

Олена КОЩЕНКО.

Під час січневого жорсткого карантину, так званого локдауну, школи знову перейшли на навчання у дистанційному режимі, а після його закінчення попри сподівання освітньої спільноти здебільшого продовжили заняття онлайн. Загалом безпрецедентна тривалість цього процесу явила собою черговий виклик для вітчизняної освіти.

_{Змінена
реальність}

СЬОГОДНІ в Україні налічується 16,3 тисячі шкіл. За підрахунками Міністерства з питань цифрової трансформації, 40% цих закладів (а конкретніше — 6544) не мають під’єднання до фіксованого Інтернету за допомоги оптоволоконних технологій. При цьому 2 тисячі українських шкіл, у яких навчаються 180 тисяч учнів, розміщені в населених пунктах, де відсутні провайдери. Водночас 46% усіх українських сімей також не мають доступу до фіксованого Інтернету.

Благами цифрових технологій обділені переважно невеличкі села. Оператори не заходять туди, бо не бачать комерційного зиску. Занадто довгий термін окупності таких інвестицій. Хоча держава обіцяє виправити ситуацію. Так, школи, які не мають підключення, увійшли до Національного плану розвитку широкосмугового доступу до Інтернету в сільській місцевості. В держбюджеті на 2021-й рік на цю потребу уряд заклав понад пів мільярда гривень. Грошей має вистачити на 10 тисяч шкіл, запевнили у Мінцифри. Однак через локдаун у січні розпочати реалізацію проєкту поки що не вдалося.

Але є ще й друга очевидна проблема, не менш значуща: не у всіх українських родин знаходяться кошти для купівлі синові чи доньці особистого комп’ютера або ноутбука, достатньо потужного мобільного гаджета. Особливо коли в сім’ї підростає не одна і навіть не двоє, а троє, четверо і більше дітей учнівського віку.

Наприклад, ось що повідомляє про будні дистанційного навчання у період січневого локдауну користувачка соцмереж Тетяна Іваненко, мешканка одного з райцентрів Хмельниччини: «Як, скажіть, розділити один ноутбук між моїми трьома школярами? Кожному ще й потрібно організувати якесь тихе місце для навчання, тому що діти сидять із ввімкненими мікрофонами (необхідно відповідати на запитання вчителів в онлайні). Інтернет-зв’язок у нашій школі, звідки ведуть онлайн-уроки вчителі, постійно обривається. Діти або геть не чують учителя, або урок «злітає»… Словом, у нас не дистанційне навчання, а його імітація».

А ось що пише про своє «дистанційне ходіння по муках» Юлія Ходанич-Басірова, мати двох учнів в Ужгородському районі: «Ми не змогли скачати собі Zoom, і дітки не можуть спілкуватися ні з учителькою, ні з однокласниками. Я мушу щодня телефонувати вчительці, щоб дізнатись, які завдання треба виконати». Жінка з прикрістю констатує, що Інтернет та мобільний зв’язок у їхньому селі поганий, і це позначається на навчанні дітей.

Про те, що не в усіх сім’ях учнів удома є доступ до Інтернету, належне комп’ютерне обладнання, сучасні гаджети, наша газета вже писала не раз. Держава, Конституція якої гарантує безплатну загальну освіту, на одинадцятому місяці пандемії так і не забезпечила ними «учасників освітнього процесу» (як називають учнів і вчителів у законі «Про освіту»). Хоча мала б це зробити основним пріоритетом, а не розтринькувати гроші із загальнонародного антикоронавірусного фонду на будівництво доріг, знімання фільмів та підвищення зарплати поліцейським.

На плашку: Держава, Конституція якої гарантує безплатну загальну освіту, на одинадцятому місяці пандемії так і не забезпечила ними «учасників освітнього процесу» (як називають учнів і вчителів у законі «Про освіту»). Хоча мала б це зробити основним пріоритетом, а не розтринькувати гроші із загальнонародного антикоронавірусного фонду на будівництво доріг, знімання фільмів та підвищення зарплати поліцейським.

Тож, як бачимо, від початку упровадження дистанційного навчання у березні-квітні минулого року і на нинішній момент нібито повного переходу загальноосвітніх закладів на «дистанційку» проблема нікуди не поділась. А для багатьох учнів та їхніх сімей навіть іще більше загострилась. Особливо непереливки випускникам, яким незабаром здавати ДПА і ЗНО, учням початкових класів, що так і не змогли самостійно опанувати навички дистанційного навчання. Як відзначають експерти, більшість таких дітей мають великі прогалини у знаннях.

Хто за це відповідальний? В Офісі освітнього омбудсмена стверджують — школа. Учням, навчальний заклад яких не налагодив онлайн-навчання через відсутність Інтернету, порадили «забезпечити інший спосіб комунікації». Скажімо, з допомогою телефонного зв’язку або… пошти. Вочевидь, мається на увазі та сама Укрпошта, яка, «оптимізувавши» у багатьох селах свої відділення, тепер навіть газети не спроможна регулярно доставляти передплатникам. Або іще така порада: «Учні з багатодітних сімей, сімей у складних життєвих обставинах або родин, які з інших причин не можуть забезпечити потрібну для дистанційного навчання техніку, можуть використовувати шкільне комп’ютерне обладнання і навчатись у кабінетах за графіком із дотриманням санітарних норм».

Водночас в Офісі освітнього омбудсмена зауважують, що місцеві служби у справах дітей та сім’ї мають опрацьовувати інформацію про дітей, які навесні 2020 року та під час теперішнього зимового локдауну не були охоплені дистанційним навчанням, скласти відповідні списки і… «надати цим дітям освітні послуги за час, який вони пропустили». Яким чином? Не чути, щоб місцеві служби десь реально розв’язували подібні проблеми. Натомість користувачі соцмереж повідомляють про такі реалії. Зазвичай для учнів із таких родин учитель після проведення у стінах школи дистанційного уроку записує домашнє завдання на листочку і залишає в охоронця школи. А батьки або учні за домовленістю потім туди приходять і забирають його. Оце таке «дистанційне навчання».

_{Уседержавна школа онлайн}

НАРАЗІ урядовці тільки обіцяють ліквідувати вищеназвані негаразди. А тим часом із урахуванням аналізу проблем дистанційної освіти, запровадженої ще у березні-травні 2020-го, Міносвіти спільно з Мінцифрою запустили проєкт «Всеукраїнська школа онлайн» (ВШО). Це допомога вчителям та учням в опануванні знань у період чинності посилених карантинних заходів. Там уже завантажені близько тисячі еталонних уроків, завдяки яким навіть учитель зможе підготувати і провести урок.

Як відомо, після впровадження цього проєкту торік 11 грудня Міносвіти відмовилося від трансляції телеуроків, що практикувалися раніше. На думку багатьох освітян, ВШО дає змогу глибше організувати процес дистанційного навчання, з можливістю перевірки знань додатковим тестуванням і повторного роз’яснення недостатньо зрозумілих учням тем.

Від початку нового року на платформі «Всеукраїнська школа онлайн» зареєструвалися 120 тисяч осіб, із яких 85 тисяч учнів, 25 тисяч учителів, решта — слухачі. За період її існування учні та педагоги взаємодіяли з нею понад 12 мільйонів разів.

Та чи стане «Всеукраїнська школа онлайн» рятівним кругом для вітчизняної освіти? «Жодна онлайн-платформа не замінить справжньої школи, в основі якої — людський контакт та живе спілкування вчителя і учнів. Мета проєкту — щоб кожен учень та вчитель в Україні мали рівний та вільний доступ до якісного навчального контенту, який пройшов експертизу та відповідає державним стандартам. Розробка такої платформи, як ВШО, базується на здобутках світової освітньої практики», — роз’яснює Міносвіти, наголошуючи, що дистанційне навчання в усьому світі сьогодні радше є допоміжним до базового, додатком до очної форми — як розширення власних можливостей набуття навчальних компетенцій.

_{Наслідки не забаряться}

ТИМ ЧАСОМ ситуація із розповсюдженням коронавірусу в Україні і в усьому світі на сьогодні не стабільна. І навіть зменшення у нас щодобового приросту нових людей, уражених коронавірусом, експерти не вважають переконливим свідченням того, що епідемія у країні пішла на спад. Принаймні якраз напередодні закінчення січневого локдауну глава МОЗ Максим Степанов застеріг співвітчизників від «занадто оптимістичних прогнозів» і сподівань на якнайшвидше послаблення карантинних обмежень. А водночас і від того, щоб повсюди учні відразу сіли за парти. «Якщо 25 січня учні молодших класів повернуться до шкіл, це зведе нанівець мету посиленого карантину. На це є низка причин. Період дії посиленого карантину в Україні збігається із завершенням інкубаційного терміну захворювання на COVID-19 у людей, які інфікувалися протягом новорічних свят. Багатьом із вас відомо, що діти нерідко переносять коронавірус безсимптомно, тому батьки можуть не знати про ризики передачі хвороби й привести малечу на навчання. А це своєю чергою призведе до зростання захворюваності через перехресне зараження дітей», — заявив керівник галузі охорони здоров’я, додавши, що пересічний місячний показник захворюваності серед дітей продовжує збільшуватись. Якщо у листопаді він становив 3,1%, то у грудні вже підскочив до 5,9%, а в січні маємо аж 9%.

Утім, на сайті Міносвіти опубліковано роз’яснення, як мають працювати навчальні заклади після зимового локдауну: «Із 25 січня продовжують діяти обмежувальні протиепідемічні заходи для закладів освіти, визначені постановою Кабінету Міністрів від 9 грудня 2020 року №1236». У відомстві наголосили, що заклади загальної середньої, позашкільної та спеціалізованої мистецької освіти, університети і ПТУ можна відвідувати тільки групами не більш як 20 осіб. При цьому, якщо на самоізоляції перебуватиме половина здобувачів освіти та персоналу, такий заклад відправлятимуть на карантин.

Однак нині настрої в регіонах різні, як і реальна епідемічна ситуація. У деяких може статися так, що школярі сядуть за парти ще не скоро. Навіть учні початкової школи і випускники, повернення яких у стіни освітніх закладів, хоча б на умовах змішаної форми занять, сьогодні особливо актуально.

Хочеться сподіватися на краще. Бо загальна вітчизняна освіта навряд чи витримає таке ось дистанційне (або навіть дистанційно-змішане, яке насправді мало чим відрізняється від дистанційного) навчання, котре батьки дітей, та й самі вчителі також, називають «ходінням по муках», а також «імітацією здобуття знань». Його найближчі наслідки стануть очевидними вже за кілька місяців, коли школярі почнуть складати Зовнішнє незалежне оцінювання та Державну підсумкову атестацію. А якими сумними вони можуть бути в майбутньому, неважко спрогнозувати.