Наша пошта

Гіркі антирекорди Укрпошти

Микола ЮРЧИШИН.

ПРО факти недбалості Укр­пошти у доставлянні передплачених видань, зокрема нашого часопису, йшлося в матеріалі «Досить збиткуватись!», опублікованому в «Сільських вістях» 3 січня.

На виступ газети відгукнулася жителька Кагарлика Київської області Людмила Іванівна Добровольська, котра на собі відчула збиткування поштового відомства над клієнтами. 27 серпня 2020 року послала вона листа й листівку своїй онучці в Київ: першокласниця вміє читати, тож написала їй зворушливі вітальні рядки напередодні 1 вересня. Але сім’я отримала його аж... 9 вересня! «Від нашого Кагарлика до Києва — 78 кілометрів, тож з якою швидкістю ішов лист до адресата?» — запитує жінка генерального директора Укрпошти Ігоря Смілянського.

Але попереду в Л. Добровольської були нові «сюрпризи». 17 грудня вона вирішила послати посилку тітці, яка живе в Макарові цієї ж Київської області. Подібна історія: родичка одержала її через 10 днів. До того ж у якому вигляді! Подерта, з розшарпаною упаковкою. З цього приводу не витримала й написала рекомендованого листа директору Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» В. М. Олещенку. Із смс-повідомлення на її телефон дізналася, що лист вручено адресатові 31 грудня, тобто він ішов чотири дні. «Терміни надання Укрпоштою послуг споживачам неприємно вражають, — бідкається читачка. — І це при постійному зростанні вартості тих послуг. Відправити звичайного листа коштує 10 гривень, за вагу посилки 3,8 кілограма я сплатила 38 гривень.

І нарешті, як кажуть, «вишенька на торті». Саме на старий Новий рік, 14 січня, зателефонувала подруга дитинства, яка мешкає також у Макарові: «Дякую за вітання з Новим роком. Рада, що не забуваєш, оце якраз сьогодні принесли твого листа».

Я на мить замовкла: з 14 січня я письмово ніколи не вітаю.

«А яка дата стоїть на штемпелі конверта?» — цікавлюся.

«19 грудня».

Отже, з Кагарлика лист відправили вчасно, того ж дня, а в Макарів він ішов 26 днів! Оце антирекорд!»

Закінчуючи листа, Людмила Іванівна висловила своє глибоке обурення: «Керівник Укрпошти в телеінтерв’ю ненав’язливо бідкався, що в нього зарплата значно зменшилася — всього 826 тисяч гривень на місяць. Це в 126 разів (!) більше, ніж одержую я на своїй роботі. До того ж доводиться терпіти ще й таке принизливе обслуговування, на яке нема управи! Між іншим, відповіді на свого рекомендованого листа я ще не отримала. Може, це стане мені подарунком аж на 8 Березня?»

А тим часом до редакції над­ходять нові сигнали щодо незадовільної роботи деяких відділень поштового зв’язку.

«Передплачую «Сільські вісті» вже десятки років, але такого безладу з доставкою газет ще не було, — скаржиться Віктор Миколайович Тищук із Семенівки Білгород-Дністровського району Одещини. — Доставляють у наше село газети двічі на тиждень, але як? Торік останній номер «Сільських вістей» одержав за 8 грудня. Решту газет десь розгубили дорогою. Та що це таке коїться, люди добрі, я ж за них заплатив гроші! Ви чуєте мене, пане Смілянський?! За яким правом ваше відомство так нахабно обкрадає передплатників? Гадав, робота налагодиться нинішнього року. Та де там! Першого і другого номерів «Сільських вістей» мені й досі не доставили, хоча районна газета ходить справно. Це що, саботаж народної газети, яка пише правду, якою б гіркою та не була, в тому числі й про поштове відомство? Вимагаю негайного наведення порядку!»

На недоставляння деяких номерів «Сільських вістей» у грудні минулого і січні нинішнього року нарікає Петро Дем’янович Савчук із Чечужиного Козельщинського району Полтавщини.

Не задоволена окозамилюванням працівників 156-го поштового відділення зв’язку м. Києва Олена Іванівна Дудар, що проживає на вулиці Шолом-Алейхема. Зателефонувала туди, чому їй не доставили першого номера «Сільських вістей» за 6 січня. «Ця газета вийде аж наприкінці місяця» — почула у відповідь. Коли ж жінка поїхала у 156-те поштове відділення, дуже обурилася такою дезінформацією. На купі лежали не тільки перші, а й другі та треті номери газети. Поштовики не знали, що відповісти.

Що на це скажете, пане Смілянський?