Потрібен надійний захист

Петро ОЛЕКСІЙЧУК.

с. Липляни

Малинського району

Житомирської області.

УПРОДОВЖ десятиліть комуністи лякали нас, радянських людей, що НАТО — це інструмент агресії, шантажу і насильства, який підкорює, а потім грабує поневолені держави. Тому на противагу Північноатлантичному альянсу СРСР створив інтернаціональну організацію Варшавський договір. Проте насправді він мав окупаційний характер. Війська ОВД 1956-го нахабно вторглися в Угорщину, а 1968-го загарбали Чехословаччину. А далі, крім В’єтнаму, у 1980-х кремлівські куратори затіяли війну в Афганістані. Десять років ні за що один за одним гинули радянські солдати.

Коли Україна нарешті вирвалася з пазурів двоголового російського орла і проголосила незалежність, була чудова можливість стати членом НАТО. Але тодішні президенти не наважилися на такий крок. Мабуть, боялися розгнівати Москву, з-під руки якої все не наважувалися вийти. І сталося... Російські посіпаки без потуги загарбали Кримський півострів, обстрілюють східні райони Донецької та Луганської областей. Нещадно руйнують житлові квартали, мости, залізниці, вбивають людей. На домовленості не зважають. Роблять своє.

Неодноразово траплялося, що російські літаки порушували повітряний простір прибалтійських держав. Але командири натовських винищувачів, які там базуються, примушували непроханих орлів повертати назад. Якби ми були членами НАТО, то, можливо, над Україною було б мирне небо.