|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей Полагодять 2025-го Іван КИРПЕНКО. с. Хотів Києво-Святошинського Київської області. МЕНІ 85, живу самотою, маю 62 роки безперервного трудового стажу. За професією інженер-будівельник. Чимало будинків радують око киян, у зведенні яких я брав участь. За своє життя бачив різне, але такого безладу, як нині, — ніколи. Понад два місяці не працював телефон на нашій та інших вулицях села. При неодноразовому зверненні до Укртелекому відповідь була одна: «Вкрали кабель». А останнього разу оператор мене просто ошелешив: «Ваша черга на відновлення зв’язку запланована на 2025-й рік». Що це за безвідповідальне ставлення до споживачів? Тепер, коли гуляє коронавірус, телефон — це наше все. І лікареві подзвонити, і з дітьми поспілкуватися, викликати «швидку допомогу», пожежну чи поліцію. Різні ситуації бувають, коли впродовж хвилин вирішується життя людей. Але Укртелекому до того байдуже. І де гарантія, що за п’ять років знайдуться необхідні фінансові й трудові ресурси? Можливо, знову кабелю не буде. Або нас. Злодіїв, справді, розвелося достобіса. Їх потрібно ловити і садити в тюрму, але цим, як бачимо, поліція не займається. Тим паче що кабель у кишеню не покладеш. Очевидно, що була задіяна група зловмисників, транспорт, украдене здали на брухт і т. д. То, може, ще хтось щось бачив, окрім поліції? Добре, коли кожен чітко знає і виконує свої обов’язки. Тоді не виникає проблем, через які страждають мої односельці, а також, певен, мешканці багатьох українських сіл. Споживач, заплативши за зв’язок, повинен мати змогу користуватися ним уже сьогодні, а не через якусь енну кількість років. Ось це правильно, і так є в усьому світі. Чому Україна становить сумний виняток? Версія для друку До списку статтей |
Микола ВАЛЕРЧУК. ДИТИНСТВО і юність Дмитра Васильовича Чинника минули у знаменитому селі Летава Чемеровецького району Хмельниччини. Це край, де за надзвичайні трудові досягнення в сільськогосподарському виробництві 11 місцевим жителям присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Тож не випадково Дмитро Васильович подавсь у хлібороби. Закінчивши Уманський сільськогосподарський інститут, працював агрономом, затим першим заступником начальника управління сільського господарства Хмельницького облвиконкому. За новаторство і прогресивні підходи у розвитку аграрної галузі області Дмитра Чинника призначили начальником Головного управління землеробства республіканського міністерства. 1975-го він повернувся на Поділля і очолив облсільгоспуправління. За багато років Дмитро Васильович навчив і виховав сотні майстрів землеробської справи, які стали професіоналами на цій ниві. Як ветеран війни і праці він брав активну участь у діяльності обласного товариства ветеранів, займався патріотичним вихованням молоді. Днями йому виповнилося 90 років. Дмитра Васильовича Чинника вітають зі славним ювілеєм ветерани Хмельниччини. Приєднуються до них усі земляки. З роси й води вам, ювіляре, при доброму здоров’ї неодмінно досягнути життєвої вікової вершини!
|