Спаплюжили пам’ять

Ганна КЛІКОВКА.

ПОРЯД із людьми, які сповідують святі співчуття жертвам Голодомору, блукають ниці цинічні покидьки. Вони серед нас, і це біда, біль і трагедія суспільства.

За добу до вшанування 87-ї річниці страшної трагедії у Запоріжжі сталася жахлива на цьому тлі подія. На колишньому будинку немовлят — це пам’ятка архітектури, де під час Голодомору 1932-1933 років померло від голоду та виснаження понад 700 дітей різного віку, — злочинці розбили пам’ятні дошки та облили їх чорною фарбою.

Матеріали про те, що сталося тут у минулому столітті, за словами запорізького історика і науковця професора Федора Турченка, збереглися випадково. «Їх повинні були знищити. Тому що знайдені документи — це свідчення про той режим», — наголосив історик.

Лише 2009 року запорізький активіст Анатолій Пеньок виявив у Державному архіві області матеріали про високу дитячу смертність у будинку немовляти, що на початку 1930-х років розташовувався в невеличкому купецькому будинку на вул. Рози Люксембург, 7 (тепер це вулиця Олександрівська).

Пік смертності, відповідно до записів у Книзі реєстрації актів цивільного стану по Сталінському району м. Запоріжжя, припав на весну — літо 1933 року. Це були переважно сільські діти, які вціліли, коли від голоду загинули їхні батьки. Їх привозили до обласного центру, але тут на малих українців чекала, на жаль, така ж доля.

У листопаді 2014 року на фасаді будинку, де помирали безневинні янголята, було встановлено меморіальні дошки, над якими і поглумилися нелюди.

Чиновники обласної влади назвали цей факт ганебною провокацією на тлі безкарності й пообіцяли, що вандали, які це вчинили, будуть покарані. Працівники поліції проводять необхідні слідчі дії і готуються відкрити провадження.