П’ятниця, 20 листопада 2020 року № 89 (19837)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19837/print.php?n=47283

  • Минуле і сучасність

На хуторі Чубинського

Підготувала
Олеся КОСТЕНКО.

Малюнок-реконструкція будинку Чубинських за архівними джерелами.

Тут ростуть 200-300-річні дуби, які залишилися від пралісів, здавна поширених в Україні. Наукова цінність вікових дерев, а головне — збереження пам’яті про видатну особистість — Павла Чубинського спонукала урядовців незалежної України створити на цьому місці ландшафтний заказник «Хутір Чубинського» площею 10 гектарів.

ІСТОРІЯ хутора починається з 1861 року, коли землю біля Борисполя, що поблизу Києва, купив Платон Чубинський. Його давнім предком був козак Іван Чуб, похований у Борисполі. Невдовзі на тлі краєвидів із багатолітнім дубовим гаєм виросли міцний будинок, розкішний сад. Тут і народився майбутній автор Гімну незалежної України.

Батьки віддали Павла вчитися до Другої київської гімназії. Після її закінчення Чубинський вступив до Петербурзького університету, де здобув вищу юридичну освіту і ступінь кандидата юридичних наук. Зі студентських років брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», на зібраннях поціновувачів якого особисто познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем.

Павло Чубинський ретельно досліджував побут, звичаї, говірки, фольклор і народні вірування українського народу. Брав активну участь у громадському житті, належав до течії «хлопоманів». Свого часу намагався відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу від влади. Натомість царська влада вислала його на північ Росії, неподалік Архангельська. Як написав шеф жандармерії, «за шкідливий уплив на уми простолюдинів».

За сім років заслання українець Павло Чубинський зробив чимало для розвитку російської науки. Зокрема, очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. З його ініціативи спорядили похід на Нову Землю. Тож не випадково сучасні українські полярники, вирушаючи на зимівлю до Антарк-тиди, покладають квіти до меморіальної дошки на його честь на будинку Другої київської гімназії, що на бульварі Тараса Шевченка, 18.

1869 року Чубинському дозволили повернутися до України. Тут він очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії, частину Мінської, Гродненської, Люблінської, Седлецької губерній і Бессарабію, де проживали українці.

1862-го в Києві, на вулиці Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де Павло Чубинський квартирував, він за пів години написав вірш «Ще не вмерла Україна», покладений на музику М. Вербицького. В основу тексту лягли мотиви польської мазурки і пісень сербських повстанців. У царській Росії пісня «Ще не вмерла Україна» вперше була опублікована 1908 року в антології «Українська муза».

Працюючи у складних умовах переслідування української культури царським урядом, Павло Чубинський за своє недовге життя встиг зробити стільки, що його заслуг вистачило б на кількох професійних учених.

Саме він став головним ініціатором відкриття 1873 року Київського південно-західного відділу Імператорського російського географічного товариства, працював його діловодом, а з 1875-го — заступником голови. За задумом Чубинського і здебільшого під його енергійним керівництвом 2 березня 1874-го здійснено перший одноденний перепис мешканців Києва (подібний відбувся тільки у Петербурзі 1869 року).

У квітні 1879-го Павло Чубинський пішов у відставку і повернувся на батьківський хутір. Наступного року тяжко занедужав, а через чотири роки його не стало. Лише один день він не дожив до свого 45-ліття.

Етнологічні, фольклористичні дослідження Чубинського і донині слугують важливим підґрунтям розвитку вітчизняної наукової думки. А вірш «Ще не вмерла Україна» став символом нації.

Дім Чубинських простояв до 1930-х років минулого століття, затим його зруйнували... Поки що на честь автора тексту Національного гімну в парку встановлено пам’ятний знак, відкрито каплицю Святого Павла. Про відбудову ж садиби видатного українського етнолога, фольклориста, поета, юриста велася мова з перших років незалежності нашої держави. 2016-го року крига скресла, і будівництво музею-садиби, проєкт якого створений на основі архівних документів і точно відтворює зовнішній вигляд будинку, яким він був за часів Чубинського, розпочалося. Передбачається, що це буде культурно-освітній і науково-дослідний заклад, призначений для вивчення, збереження пам’ятки матеріальної і духовної культури. Через економічні негаразди втілення задуму затягується, але він буде реалізований. Неодмінно!