• На прийомі у спеціаліста

Порятунок від гепатиту

Розмову вів
Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Серед хронічних захворювань перше місце посідають вірусні ураження печінки — гепатити. З чим це пов’язано і як запобігти лихові?

На ці та інші запитання ми попросили відповісти керівника Центру дитячої гепатології Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України доктора медичних наук професора В. С. БЕРЕЗЕНКО.

— Валентино Сергіївно, які віруси уражують печінку найчастіше?

— Віруси гепатитів В і С. Поширення інфекції, спричиненої вірусом гепатиту С, із року в рік зростає в усьому світі. Що ж до вірусу гепатиту В, то зараження ним можна уникнути, якщо вакцинуватися. В цивілізованих країнах вакцинопрофілактика досить добре розвинена. Тому й ризики інфікування там зведені до мінімуму. На жаль, Україна належить до країн із дуже низькою, мінімальною, профілактикою проти гепатиту В.

— Як ви гадаєте, внаслідок чого склалася така ситуація?

— Незрозуміло, чому, але останніми роками посилилася антивакцинальна кампанія з боку громадських організацій. Цікаво дізнатися, хто за ними стоїть. Так, випадки ускладнень після вакцинації трапляються. Але про ймовірність їх ідеться в інструкції. Також можливо, що ускладнення зовсім не пов’язані зі щепленням, просто стався випадковий збіг з іншими захворюваннями. В усьому цивілізованому світі кожний сприймає щеплення як свій обов’язок — таким чином ти захищаєш не тільки себе, а й оточуючих.

В Україні вакцинацію проти гепатиту В запроваджено 2002 року. Завдяки цьому значно зменшилася кількість дітей із цією патологією, адже їх щеплювали практично після народження. Та незабаром розпочалася пропаганда проти імунізації, в результаті чого батьки почали відмовлятися від щеплення своїм дітям. Відтак знову різко зріс відсоток хворих на гепатит В. Наслідки маємо невтішні. Якщо дитина заражається від хворої матері в ранньому дитинстві (до року), то в 90 відсотках випадків недуга стає хронічною. Шанси на зцілення дуже низькі. Ось чому вакцинація конче необхідна. Гепатологи вже б’ють на сполох: якщо батьки й надалі відмовлятимуться щеплювати дітей проти цього вірусу, ми дійдемо до межі епідемічного спалаху. А це загрожує перерости у проблему національного масштабу.

— Охарактеризуйте, будь ласка, ситуацію з вірусом гепатиту С.

— Чим розвиненіша країна, тим менше випадків захворювання, спричиненого цим вірусом. Пов’язано це насамперед із тим, що вірус передається через кров і препарати з неї, уколи, хірургічні маніпуляції тощо. Не можна заразитися під час розмови, через побутові речі, навіть якщо інфікована людина випадково поміняється з вами ложкою, якою користувалась. А ось ризик заразитися погано обробленим інструментом при стоматологічній чи будь-якій іншій маніпуляції існує.

На жаль, не в усіх клініках України чітко дотримуються правил дезінфекції хірургічних інструментів, донорська кров нерідко заражена вірусами того чи іншого гепатиту. Особливо часто ними інфікуються онкогематологічні діти, яким під час поліхіміотерапії необхідне постійне переливання крові або плазми.

— Виходить, якість перевірки донорської крові у нас далеко не відповідає світовим стандартам?

— При відборі крові мають застосовуватися високочутливі тести, система оцінювання крові повинна бути побудована так, що ймовірність заразитися внаслідок її переливання становитиме одну соту відсотка. У нас цей показник від 20 до 30 відсотків! Без перебільшення, це питання національної безпеки! Адже таким чином збільшується кількість хворих на важкі недуги.

— Який із цих двох гепатитів небезпечніший?

— Обидва є дуже серйозними захворюваннями. Але сьогодні ми маємо високі шанси вилікувати хворого з гепатитом С. Ідеться про досягнення стійкої ремісії на п’ять-шість років. А якщо пацієнт і надалі спостерігатиметься у лікаря, то, ймовірно, вилікується повністю. Ще років сім тому хворого з цим вірусом доводилося лікувати дорогими ліками впродовж тривалого терміну: від пів року до року. Нині ж маємо такі препарати в пігулках: випиваючи щодня одну з них, можна вилікуватися за три місяці. До того ж ці ліки значно дешевші, викликають менше побічних реакцій. Але вони підходять тільки дорослим. Препарати в пігулках для дітей ще проходять клінічні дослідження. Ми поки що не можемо їх застосовувати, але маємо принаймні обнадійливу перспективу.

Стосовно гепатиту В, то і перелік ліків суттєво менший, і ефективність їх нижча. Лікуючи цю недугу пігулками, не можна знати достеменно, скільки триватиме процес. Небезпечний цей вірус і тим, що хворі ризикують заразитися ще одним гепатитом — Дельта, який передається також через кров. Разом вони швидко призводять до прогресування цирозу печінки, а також гепатоцелюлярної карциноми, тобто раку. Отже, єдиний порятунок від цих двох небезпечних вірусів — вчасне вакцинування.

— В якому віці найліпше робити щеплення?

— Тоді, коли починається загальна вакцинація для новонародженого, тобто у півторамісячному віці. Якщо ж на гепатит В хвора мама, то дитину необхідно вакцинувати в перші дванадцять годин після народження. Це убезпечить немовля, а також стане гарантією того, що дитина ніколи не захворіє на гепатит цього типу. Вакцини в країні достатньо. Я прищеплювала і своїх дітей, і онуків. Навіть не припускаю, що могло бути інакше.

— А що робиться для вчасного діагностування патологій?

— Шість років тому на базі відділення дитячої гастроентерології з ініціативи директора інституту академіка Ю. Г. Антипкіна та за підтримки НАМНУ ми створили Центр дитячої гепатології, аби сконцентрувати тут важкохворих дітей з усієї України для надання їм допомоги. Ми не лише лікуємо малюків, а й виконуємо функції навчально-методичного центру. Вже кілька разів організовували конференції на тему «Актуальні питання дитячої гепатології», на яких провідні лікарі діляться досвідом. На жаль, із районів та областей до нас частенько потрапляють діти з уже задавненою формою гепатиту. Тоді одне з найголовніших завдань — запобігти розвитку небезпечних ускладнень.