Дослівно

Лариса Волошина, журналістка, громадська діячка.

Вся історія з Конституційним Судом зводиться до того, що громадян змушують обирати між двома рішеннями: КС щодо антикорупційного законодавства і Президента — щодо розпуску першого. Суспільство розколене. Але ви певні, що реальність є такою, якою її показують ляльководи?

За словами посла Канади Романа Ващука, введення антикорупційного законодавства в Україні в тому вигляді, яким воно є, було проєктом західних експериментаторів, які просто не могли впровадити щось подібне у себе в країнах («Їм би одразу дали по руках», — стверджує пан Роман). Бо насправді кримінальними справами за недостовірні відомості в деклараціях підмінили необхідність ретельного розслідування кримінальних схем, від яких потерпає Україна, відтак антикорупційне законодавство перетворилось просто у полювання на стрілочників та відьом.

Я певна, що ми маємо справу зі штучно інспірованою ситуацією. Її метою є руйнація держави як системи інститутів руками свідомих проукраїнських громадян, яких намагаються витягти на «антиконституційний майдан». Але щось підказує, що Конституційний Суд ще дуже знадобиться Україні. Бо, наприклад, який орган влади зможе скасувати рішення Верховної Ради, якщо вона проголосує за широку автономію ОРДЛО? Події розгортаються так, що єдиним стримувальним фактором на шляху капітуляції може залишитися тільки українська Конституція.