• Бувальщинка

Гість із Еміратів

Переповів

Вадим ВІТКОВСЬКИЙ.

м. Вінниця.

Їхали з Києва разом із міністром оборони Об’єднаних Арабських Еміратів. Високий. Кремезний. Запеленаний од брів до п’ят у своє заморське національне вбрання, не бачене мною досі зблизька, він із цікавістю дивився на буйну зелень українських садків, рясні яблуні і вишні, мов намальовані, що пропливали за вікном автомобіля...

Коли проїжджали повз лан золотистої пшениці на схилі поблизу ставка, де саме купалися і рибалили сільські дітлахи, гість попрохав зупинитися.

Вийшов із автомобіля, підійшов до рясної абрикоси, її ще морелею називають, і став щось шукати у траві...

— У чому справа? — запитали ми через перекладача. Міністр щось пробелькотів, не перестаючи шукати оте щось...

— Він хоче знайти, де це до кожного дерева підведена вода... — переклав нам той. — Як це у них, в Еміратах...

— Скажи, що лише дощем поливає і вологою в землі...

Міністр із недовірою подивився на нас, розігнувся і підійшов до пшеничного поля. Там постояв мовчки, потім роззувся і босоніж зайшов по коліна в пшеницю, став там на коліна і підніс до неба руки...

— О Аллах!.. — лише й змогли зрозуміти ми.

— Він каже, що тут зрозумів, який народ Аллах любить найбільше... — перекладав товкмач. — Український народ, якому Він дав таку прекрасну і багату землю!