Архів
Вівторок,
20 жовтня 2020 року

№ 80 (19828)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Адреси досвіду

Iніціативність допомагає вирішити проблеми

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Надія Василівна Фулитко з села Букове Виноградівського району працює менеджером із кредитування в райцентрі. Каже, що ніколи не розпитує в людини, котра наважилася оформити позику, що її до цього спонукало, бо має свою нелегку історію. Долати життєві проблеми стійкій жінці допомагає рішуча вдача.

СИН Надії Василівни хворіє на рідкісну й важку недугу — ЮРА (ювенільний ревматоїдний артрит). В Україні живе дві з половиною тисячі людей із таким діагнозом. Причину захворювання медицина не знає, проте є лікувальні препарати, які дають змогу контролювати його перебіг. Їх треба вводити пацієнтові кожні три тижні, і ціна одного такого курсу — 60 тисяч гривень. Для сім’ї Фулитків це були просто нереальні гроші... Чоловік їздив на заробітки, щоб підтримати родину, а головне — забезпечити лікування сина. Спасибі добрим людям, допомагали, хто як міг.

Державна програма забезпечення хворих на ЮРА ліками запрацювала тільки у 2009 році. Тоді стало легше. Ну як «легше»? Медикаменти стали безкоштовними, але треба було постійно ходити на «поклон» в управління охорони здоров’я, тому що вони швидко закінчуються, а зупиняти лікування неможливо. Слід вчасно приїхати і вмовляти чиновників, аби посприяли в одержанні препаратів. Управлінці медичної сфери вже впізнають Надію Василівну здалеку й ховаються від настирливої матері, але, каже вона, нічого не вдієш — треба шукати їх по кабінетах або ж чекати під дверима і давати «страшну» обіцянку ночувати у владному коридорі, поки не доб’ється необхідних дитині ліків. Потім мешканка Букового познайомилася з такими ж матерями, у кого дитина з ЮРА. Спільне випробування об’єднує. Вони разом їдуть, якщо є потреба, до обласного центру, допомагають одна одній порадами, досвідченіші пояснюють «новачкам», як оформляти документи, куди звертатися.

Материнська наполегливість дала свій результат: хворий син виріс, навчається в ПТУ, дочка — в Чернівецькому університеті імені Ю. Федьковича, життя налагоджується. Ну як «налагоджується»? Воно як американські гірки — не дає занудьгувати, про що мова далі. Більшість працездатних буківчан їздить за кордон на заробітки.

Ще років десять тому головним доходом у селі було вирощування ягід, кролівництво, збирання в лісі ожини, грибів та дикорослих лікарських рослин. Тепер мало хто займається полуницями — з власного городу багато не заробиш. Та й вода для поливу почала подаватися з перебоями: сільрада постійно боргувала за електрику, і енергетики неодноразово відключали живлення. Інколи Букове по кілька тижнів сиділо на «сухому пайку»...

«А що ми зробимо? — виправдовувалася місцева влада. — Грошей нема, люди за воду боргують, нічим розрахуватись».

І тоді Надія Фулитко запропонувала жінкам села перебрати на себе всі зобов’язання, пов’язані з «водоканалом». Чому саме жінкам? Та тому, що чоловіки переважно за кордоном, а комусь же треба керувати процесом. Жіноцтво відразу підтримало ідею. Самостійно взялися за створення кооперативу, оформлення всієї документації, договорів. Відтепер люди повинні були нести гроші не в сільраду, а в організацію, яку самі створили.

Керівне ядро діяло рішуче. Односельців, які хронічно боргували або нічого не платили, попередили, що перекриють воду. Одного дня навіть демонстративно вивели на узбіччя техніку, щоб не було сумнівів. Умовляння та погрози спрацювали — за кілька тижнів усі жителі встановили собі за правило оплачувати водопостачання. Обрали одну людину, яка збирає гроші за воду і вирішує поточні питання.

Відтоді минуло два роки, і Букове не має жодних проблем: всі мешканці поставили лічильники і сплачують за використані кубометри, кооператив не боргує постачальникам енергії, про всі до копійки надходження й витрати ведеться звіт.

Утім, є проблема, яку обговорюють між собою односельці: багато води йде поза домашніми лічильниками, і виходить, що одні справедливо розраховуються за послугу, а інші користуються нею фактично за рахунок своїх сусідів. Тобто комунальні перипетії в Буковому тривають, а з ними — і пошуки порозуміння, які навчають людей гармонійно жити в гурті.

У наші часи все швидко міняється. Внаслідок реформи сільради в Буковому вже не буде. Але жителі села не вважають це за втрату.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Борги загрожують зимівлі
Читати
Нові правила затверджено
Читати
Стійкий духом
Читати
Як в Iталії навесні
Читати
Співпраця через лазівки
Читати
Живемо кволо і мало
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове