В саду гуляє панна Осінь

Віктор БОЖКО.

с. Вершина Друга

Більмацького району

Запорізької області.

Стежкам хлюпнувши

теплі роси,

Пославши м’яко

чебреці,

В саду гуляє

панна Осінь

З барвистим віялом

в руці.

Коли не вийде

рано-вранці —

Красуні-вишні, як одна,

Схиляють крони

в реверансі,

Аби не гнівалась вона.

На ній і сукня

від Версаче,

На ній і перстень,

 і кольє,

Але коли в альтанці

плаче,

Від мами теж

у ній щось є.

Куди не ступить,

де не гляне —

Відразу кояться

дива:

То листя світиться

духмяне,

То в небі хмара

ожива.

І дощ іде,

 і сонце блима,

І пізня райдуга світа,

І сиву стежку

пілігрима

Вінча завія золота.

Коли ж покличе

до намету

І стане тиха і сумна,

Вона придворному

поету

Наллє пахучого вина.

Вона і кривда, і спокуса,

І щирий натяк

на вину,

Вона за золотом

обруса

Ховає вічну таїну...

Мені здається,

ніби й досі,

Пославши м’яко

чебреці,

В саду гуляє

панна Осінь

З барвистим віялом

в руці.